Передовсiм – особистiсть (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”)
Творчiсть Ольги Кобилянської – окраса нашої лiтератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тiльки на показ тогочасного життя, його проблем, а бiльше дослiджує психологiю людської душi, торкається проблем вiчних i робить це у довершенiй художнiй формi.
Уже в повiстi-дебютi “Людина” Ольга Кобилянська зумiла показати себе як тонкий знавець людської душi, через образ головної героїнi Олени Ляуфер вивела свiй жiночiй iдеал.
У повiстi поставлено проблему емансипацiї жiнки. Героїнею твору є молода дiвчина, дочка австрiйського чиновника.
До другої частини повiстi письменниця взяла епiграф iз роману нiмецького письменника Шпiльгагена – “Завжди вперед”. Олена зробила першi кроки вперед на шляху до визволення. Вона
Вона прагне протистояти диктатовi, обивательськiй моралi, зберегти свою людську гiднiсть, вiру у високе покликання людини. Але свiт, якому вона протистоїть, є надто сильним, i врештi-решт пiд тягарем суспiльних та родинних обставин жiнка духовно надломлюється. Щоб врятувати своїх батькiв вiд повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору у життi, вона змушена вийти замiж за духовно убогу i чужу їй людину. Скорботно прощається дiвчина зi своїми сподiвання ми. Олена залишилася людиною, хоч не могла стати царiвною своєї долi.
Цiєю повiстю О. Кобилянська утверджує гiднiсть людини, рiвно-правнiсть жiнки, осуджувала тi принизливi для людини соцiальнi обставини, якi не давали їй змогу гармонiйно розвинути свої духовнi сили, суперечили високим нормам етики й моралi.
В образi Олени Ляуфер письменниця втiлила кращi риси тих своїх сучасниць 80-90-х рокiв, якi в тогочаснiй сiрiй буденщинi прагнули зберегти людську гiднiсть, вiдстояти право на щастя. “Людина” Кобилянської – це не просто iсторiя жiночого серця, а твiр, що розкриває трагiчне становище матерiально незабезпеченої жiнки у буржуазному суспiльствi.