Пьер Безухов один з улюблених героїв Толстого. Життя Пьера це шлях відкриттів і розчарувань, шлях кризовий і багато в чому драматичний. Пьер натура емоційна. Його відрізняють розум, схильний до мрійливого філософствування, неуважність, слабість волі, відсутність ініціативи, виняткова доброта. Головна риса героя шукання оуспокоения, згоди із самим собойп, пошуки життя, що гармоніювала б з потребами серця й приносила б моральне задоволення. Уперше ми зустрічаємося з Пьером у вітальні Шерер. Письменник обертає нашу увагу на вигляд що ввійшов:
омассивный, товстий молодий человекп із оумным і разом боязким, спостережливим і природним поглядом, що відрізняв його від усіх у цієї гостинойп. Саме таким зображений Пьер на малюнку Боклевского: ілюстратор підкреслює в портреті героя ті ж риси, що й Толстой. А якщо згадати роботи Шмаринова, те в них більше передане щиросердечний стан Пьера в той або інший момент: ілюстрації цього художника допомагають глибше зрозуміти персонаж, ясніше вловити його духовний ріст. Постійна портретна ознака омассивная, толстаяп фігура Пьера Безухова може бути залежно від обставин те незграбної, те сильної. може виражати й розгубленість,
і гнів, і доброту, і сказ. Інакше кажучи, у Толстого постійна художня деталь щораз обростає новими, додатковими відтінками. А яка посмішка в Пьера? о…Не така, як в інших… У нього, навпроти, коли приходила посмішка, те раптом миттєво зникало серйозне… особу й було інше-дитяче, добре…п У Пьере постійно йде боротьба духовного з почуттєвим, внутрішня, моральна сутність героя суперечить образу його життя. З одного боку, він повний шляхетних, волелюбних помислів, джерела яких сходять до епохи Освіти й Французької революції. Пьер шанувальник Руссо, Монтеск’є, увлекших його ідеями загальної рівності й перевиховання людини, З іншого боку, Пьер бере участь у гульбах у компанії Анатоля Курагина, і тут у ньому проявляється те розгульно-панський початок, втіленням якого був колись його батько, єкатерининський вельможа, граф Безухов. Почуттєве спочатку бере гору над духовним: він жениться на далекій йому Элен. Це одна з важливих віх у житті героя. Але Пьер усе більше усвідомлює, що теперішньої сім’ї в нього ні, що дружина його аморальна жінка. У ньому росте невдоволення, але не іншими, а самим собою. Саме так і буває зі справді моральними людьми. За свою невпорядкованість вони вважають за можливе стратити тільки самих себе. Вибух відбувається на обіді на честь Багратіона. Пьер викликає на дуель Долохова, що оскорбили його. Але під час дуелі, побачивши лежачого на снігу пораненого їм супротивника, опьер схопився за голову й, повернувшись назад, пішов у ліс, крокуючи цілком по снігу й уголос присуджуючи незрозумілі слова, оглупо…нерозумно! Смерть… неправда… повторював він, морщасьп. оглупо й ложьп це знову ставиться тільки до нього самому. Після всього, що відбулося з ним, особливо після дуелі, Пьеру представляється безглуздої все його життя. Він переживає щиросердечну кризу: це сильне невдоволення собою й пов’язане із цим бажання змінити свою жизньп побудувати її на нових, добрих початках. Розірвавши із дружиною, Пьер, по шляху в Петербург, у Торжке, чекаючи на станції коней, задає собі важкі (овечныеп) питання: очто погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити й що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила керує всім? п Тут він зустрічає масона Баздеева. У момент щиросердечного розладу, що переживав Пьер, Баздеев представляється йому саме тією людиною, який йому потрібний, Пьеру пропонують шлях морального вдосконалювання, і він приймає цей шлях, тому що найбільше йому потрібно зараз поліпшити своє життя й себе. У моральному очищенні для Пьера, як і для Толстого в певний період, полягала правда масонства, і, захоплений нею, він спочатку не зауважував того, що було неправдою. Своїми новими поданнями про життя Пьер ділиться з Андрієм Болконским. Пьер намагається перетворити орден масонів, становить проект, у якому призиває до діяльності, практичній допомозі ближньому, до поширення моральних ідей в ім’я блага людства в усьому світі… Однак масони рішуче відкидають проект Пьера, і він остаточно переконується в обгрунтованості своїх підозр щодо того, що багато хто з них шукали в масонстві засіб розширення своїх світських зв’язків, що масонів цих незначних людей цікавили не проблеми добра, любові, істини, блага людства, а омундиры й хрести, яких вони домагалися в жизнип. Новий щиросердечний підйом випробовує Пьер у зв’язку з народним патріотичн<
/p>
(2 votes, average: 4.00 out of 5)