ПЕЙЗАЖ У РОМАНІ ЛЕРМОНТОВА “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”
ПЕЙЗАЖ У РОМАНІ ЛЕРМОНТОВА “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ” Познайомившись із композицією роману “Героя нашого часу”, що незвичайна й складна, мені хотілося б відзначити художні вартості роману. У лермонтовского пейзажу дуже важлива особливість: він тісно пов’язаний з переживаннями героїв, виражає їхні почуття й настрої, весь роман проникнуть глибоким ліризмом. Звідси й народжується жагуча емоційність, схвильованість описів природи, що створює відчуття музикальності його прози. Сріблиста нитка рік і ковзний по воді блакитнуватий туман,
Лермонтов пише: “Сакля була приліплена одним боком до скелі, три мокрі щаблі вели до її дверей. Навпомацки ввійшов я й натрапив на корову, я не знав, куди подітися: отут бекають вівці, там гарчить собака”. Важко й невесело жив народ Кавказу, гноблений своїми князями, а також царським урядом, що, уважало їх “тубільцями Росії”. Показуючи тіньові сторони життя
Величні картини гірської природи намальовані дуже талановито. Дуже важливо в розкритті образа Печорина художній опис природи в романі. У щоденнику Печорина ми часто зіштовхуємося з описом природи, пов’язаної з певними думками, почуттями, настроями, і це допомагає нам проникнути в його душу, зрозуміти багато рис його характеру. Печорин поетична людина, що жагуче любить природу, що вміє образно передати те, що бачить. Часто його думки про природу як би переплітаються з його думками про людей, осебе.
Печорин майстерно описує природу ночі /його щоденник, 16 травня/ з її вогниками у вікнах і “похмурими, сніговими горами”. Іноді картиныприроды служать у нього приводом для думки, міркування, порівняння. Прикладом такого пейзажу є опис зоряного неба в повісті “фаталіст”, вид якого приводить його до міркувань про долю покоління. Висланий у міцність, Печорин нудьгує, Природа здається йому нудної
Пейзаж і тут допомагає зрозуміти щиросердечний стан героя. Цьому служить опис схвильованого моря в оповіданні “Тамань”. Картина, що відкривається Григорію із площі, де повинна була відбуватися дуель, вид сонця, промені якого не зігрівають Печорина після дуелі, вся природа сумує. Таким чином, ми бачимо, що опис природи займає велике місце а. розкритті особистості Печорина. Тільки наодинці із природою Печорин випробовує найглибшу радість
“Я не пам’ятаю ранки більше глибокого й свіжого!” викликує Печорин, уражений красою сонячного сходу в горах. До безкрайніх просторів моря, шуму хвиль спрямовані й останні надії Печорина. Порівнюючи себе з матросом, породженим і вирослої на палубі розбійницького брига, він говорить, що нудьгує по прибережному піску, вслухується в рокіт хвиль, що набігають, і вдивляється в далечінь, покриту туманом. Лермонтов дуже любив море, його вірш “Вітрило” перегукується з романом “Герой нашого часу”.
Бажаний “вітрило” шукає в море Печорин. Ні для Лермонтова, ні для героя його роману ця мрія не збулася: не з’явилося “бажане вітрило” і не умчав їх в інше життя, до інших берегів на останніх сторінках роману. Пгчорин називає себе й своє покоління “жалюгідними нащадками, що скитаются по землі без переконання й гордості, без насолоди й страху”. Чудовий образ вітрила це туга за життям, що не відбулося
Чудесним пейзажем відкривається повість “Князівна Мері”. Печорин у щоденнику пише: “Вид із трьох сторін у мене чудесний”. Високо Лермонтова оцінив Чехов. Він писав; “Я не знаю мови кращого, чим у Лермонтова. У нього я вчився писати”.
Мова роману “Герой нашого часу” захоплював найбільших майстрів слова. “Ніхто ще не писав у нас такою правильною, прекрасною й благоуханною прозою”, говорив про Лермонтова Гоголь. Як і Пушкін, Лермонтов^ домагався точності і ясності кожної фрази, її отточенности. Мова роману це плід великої роботи автора над рукописами. Мова Печорина дуже поетична, гнучкий лад його мовлення свідчить про людину великої культури, що володіє тонким і проникливим розумом
Багатство мови роману грунтується на особистому відношенні Лермонтова до природи. Він писав роман на Кавказі, природа надихала його. У романі Лермонтов протестує проти безцільного й бездумного життя, на яку приречене його покоління, і пейзаж допомагає нам зрозуміти внутрішній мир героїв. Добре зображені картини природи не тільки в романі “Герой нашого часу”, але й у його віршах. Знамените його вірш “Коли хвилюється жовтіюча нива”. Воно належить до шедеврів світового мистецтва
Вірш навіває смуток:Коли хвилюється жовтіюча нива, И свіжий ліс шумить при звуці вітерцю, И ховається в саду малинова слива Під тінню сладостной зеленого листка. У вірші “Батьківщина” ті ж смутні картини природи: Люблю вітчизну я, нo странною любов’ю…, Але я люблю за що, не знаю сам Її степів холодне молчанье, Її лісів безбережних колыханье, Розливи рік, подібні до морів. Вся творчість Лермонтова вплинуло на розвиток російської літератури. Знамениті пейзажі Тургенєва написані під впливом лермонтовской прози, деякі оповідання Толстого /”Набіг”/ нагадують реалістично зарисовані образылермонтова, із творчого досвіду Лермонтова виходив і Достоєвський, вплив Лермонтова позначилося на поетичній діяльності Блоку, обожнював Лермонтова і Єсенін
И мені хотілося б закінчити свій твір словами Маяковського: “До нас Лермонтов сходить, знехтувавши часи”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)