П’єса Оскара Уайльда “Віяло леді Уиндермир”
Дія п’єси розвертається протягом доби в Лондоні, у будинку лорда Уиндермира і його чоловік і жінка, і на холостяцькій квартирі, займаної лордом Дарлингтоном, на початку 1890-х гг.
Головну героїню п’єси – Маргарет, леді Уиндермир – ми застаємо в малій вітальні семейною особняка за кілька годин до початку прийому до честі дня її народження: Маргарет виконується двадцять один рік. Молода мати й щаслива дружина, вона здається обласканою долею й упевненої в собі жінкою, прихильно, хоча й з відтінком світської строгості, що приймає галантні
Це почуття переміняється розгубленістю й тривогою, коли, на час попрощавшись із господаркою будинку, лорд Дарлингтон поступається місцем давній знайомій Уиндермиров – герцогині Бервик, супроводжуваною юною дочкою. Чарівна дама невизначеного віку,
За цим заняттям і застає її лорд Уиндермир, До жаху Маргарет, він не тільки не спростовує оближних, як вона сподівається, наклепів, але й жадає від дружини воістину нездійсненного: демонструючи дружню участь до “жінки з минулим”, що він намірився допомогти повернути втрачене ніколи положення в лондонському світлі, лорд Уиндермир наполягає, щоб Маргарет направила з Эрлин запрошення на свій званий вечір. Та в обуренні відмовляється; тоді лорд Уиндермир власноручно пише запрошення. Піднявши з дивана віяло, подарований їй чоловіком до дня народження, героїня клянеться, що привселюдно образить “цю жінку”, як тільки та насмілиться переступити поріг її будинку. Лорд Уиндермир у розпачі: він не може, не сміє повідати дружині всю правду про з Эрлин і своїх відносинах сней.
Через кілька годин, до чималого подиву різношерстої світської юрби, зайнятий дозвільними пересудами й легким фліртом, остання дійсно з’являється, виливаючи ауру люб’язності, що обеззброює, і звичного вміння веліти протилежною підлогою, У Маргарет бракує духу образити суперницю; їй залишається безсило стежити за тим, як вона захоплює за собою спочатку старого холостяка лорда Огастуса, а потім – лорда Уиндермира. З обуренням наблюдающий за всім цим лорд Дарлингтон остаточно
Скидає маску втомленого епікурейця й з жаром переконує Маргарет покинути чоловіка й відповісти на його почуття взаємністю. Та коливається; у відповідь він заявляє, що негайно виїде з Англії й вона ніколи більше його не побачить
Подавленої, немов маріонетка виконуючої обов’язки господарки балу Маргарет вдається почути обривок розмови між з Эрлин і лордом Уиндермиром: з нього виявляється, що з Эрлин має намір вийти заміж за лорда Огастуса, а на частку лорда Уиндермира залишається забезпечити їй безбідне матеріальне існування. Украй збентежена, Маргарет пише прощальний лист чоловікові й зникає з будинку
Лист випадково виявляє й читає вернувшаяся з тераси з Эрлин. Вона в непідробленому жаху: “Або життя все-таки повторює свої трагедії?.. Ці самі слова я двадцять років тому написала її батькові!” Тільки в цю мить до кінця розкривається глядачеві таємниця, що зв’язала у двозначний клубок відносини лорда Уиндермира, його молодої дружини й загадкової “жінки з минулим”: з Эрлин – рідна мати Маргарет; і присвячений у цей секрет лорд Уиндермир, корячись людському й родинному боргу, неї підтримує, але не повноважний розкрити навіть коханій дружині інкогніто своєї новоявленої “обраниці”.
Опанувавши собою, вона ховає лист і залишає особняк, маючи намір перехопити Маргарет у квартирі лорда Дарлингтона й відговорити її від фатального кроку
Напруга досягає апогею, коли в холостяцькій обителі витонченого аматора світських радостей з Эрлин застає тріпотливу від непоправності зробленого кроку й уже починаючу каятися Маргарет. Вона звертається до дівчини з жагучим мовленням, застерігаючи від жорстокості вищого світла, що не прощає помилок, нагадуючи про подружній і материнський борг. Героїня роздавлена свідомістю власної провини перед чоловіком; і коли незбагненна для неї “суперниця” заявляє, що знайшла й взяла із собою залишене нею на столику лист, її обуренню немає межі. Але з Эрлин уміє орієнтуватися в крайніх ситуаціях: вона кидає лист у вогонь, повторюючи: “Навіть якщо він вас кине, – однаково ваше місце біля вашої дитини…” Щось відтає в пуританській натурі бездоганно чесної дівчини, що піддалася пориву страсті й уражене самолюбство. Вона вже готова капітулювати, повернутися додому, але в цей момент…
У цей момент чуються чоловічі голоси: в обитель лорда Дарлингтона ненадовго вирішили заглянути після відвідування клубу кілька чоловіків, серед яких записний гострослов Сесил Грэм, лорд Огастус і… лорд Уиндермир. Маргарет ховається за гардиною, з Эрлин – у сусідній кімнаті. Треба іскрометний обмін репліками про всім і ні про що, і раптом Сесил Грэм виявляє загублений на дивані віяло леді Уиндермир. Хазяїн будинку запізнилося усвідомлює, що насправді відбулося, але неспроможний що-небудь зробити. Лорд Уиндермир грізно жадає від його пояснень, у розпал яких із сусідньої кімнати відважно з’являється з Эрлин. Треба загальне замішання: про її присутність не могли підозрювати ні її потенційний наречений лорд Огастус, ні її офіційний шанувальник лорд Уиндермир, ні сам лорд Дарлингтон. Скориставшись моментом, Маргарет непомітно вислизає з кімнати
Ранком пропасне кипіння страстей переміняється заспокійливим штилем. Тепер уже так і лорд, що залишився в невіданні, Уиндермир просить прощення в гаряче коханої дружини, гудячи з Эрлин: “Вона дурна жінка, вона” непоправна”; та ж просить його виявити більше терпимості й поблажливості. “У жінках, яких називають гарними, – говорить вона, – багато страшного – безрозсудні пориви ревнощів, упертості, гріховні думки. А ті, так звані дурні жінки, здатні на борошна, каяття, жалість, самопожертву”. Коли дворецький повідомляє, що в леді Уиндермир просить аудієнції… з Эрлин, лорд Уиндермир знову обурюється, але ненадовго: та говорить, що збирається назавжди покинути Англію. А залишившись наодинці з Маргарет, просить у неї на пам’ять фотографію з маленьким сином і… віяло. І коли головна героїня мимохідь зауважує, що має ім’я матері, ледве відкриває завісу над таємницею: виявляється, її теж кличуть Маргарет. З Эрлин тепло прощається й іде. А кілька хвилин через як ні в чому не бувало виникає її наречений лорд Огастус, що заявляє, що, незважаючи ні на що, вони мають намір незабаром сполучатися шлюбом. Так усе дозволяється до загального задоволення
Н. М. Пальців
(2 votes, average: 4.00 out of 5)