П’ятнадцятирічний капітан (1877-1878) – Жуль ВЕРН 1828-1905
ПРИГОДИ I ФАНТАСТИКА
Жуль ВЕРН 1828-1905
П’ятнадцятирічний капітан (1877-1878)
Історія створення
Письменник працював над твором у той час, коли його синові Мітелю було приблизно стільки ж років, скільки й головному героєві – Діку Сенду. Як і для всіх своїх романів. Ж. Верн скрупульозно обирав місце розвитку подій, вибудовував сюжет, а основою для роботи його фантазії були заздалегідь дбайливо підготовлені картки (записи, зроблені з газет і журналів, систематизовані за темами для його майбутніх книжок). Перед тим як сісти за стіл і
“П’ятнадцятирічний капітан” став сімнадцятим романом із серії “Незвичайні морські подорожі”.
Не випадково місцем дії в романі (в його другій частині) було обрано Африку. Це був найменш досліджений на той час континент, тому чимало наукових експедицій було споряджено до Африки в середині XIX ст. Серед них усесвітньо відомими були відкриття славетного англійського мандрівника Девіда Лівінгстона (на його авторитетні
Коли друга частина роману була опублікована у видавництві Етцеля (листопад 1878 p.), письменник на власній яхті “Сен-Мішель III” (у червні того ж року) подорожував Середземним морем, дістався Алжиру, країни на півночі Африки, де на власні очі побачив природу, населення й культуру цього краю.
У романі розповідається про надзвичайну силу волі й відданість п’ятнадцятирічного юнака, який узяв на себе відповідальність за долю екіпажу корабля. Спочатку події твору розгортаються на китобійному судні “Пілігрим1”. Назва корабля вказує на те, що шлях мандрівників буде складним і тернистим, як і дорога прочанина до святих місць. Під час морської подорожі основний екіпаж мав виконати такі завдання: зібрати необхідну кількість ворвані (китового жиру) і китового вуса, а також безпечно доправити до Америки дружину Й сина судновласника – місіс Уелдон і маленького Джека.
Події охоплюють не тільки епізоди з життя хлопця-сироти, а й долі членів екіпажу корабля “Пілігрим”, мешканців і рабів містечка Казонде.
У творі письменник порушує широке коло важливих суспільних, моральних і сімейних проблем: свобода й насильство, добро і зло, людина та природа, відповідальність за інших.
Головний герой твору – п’ятнадцятирічний Лік Сенд. Так його назвали на честь жалісливого перехожого Річарда (зменшувальне Дік), який приніс знайду до притулку, а прізвище хлопчик отримав на згадку про те місце, де його знайшли. Сенд (з англ. sand – пісок) – піщана коса в гирлі річки Гудзон, біля входу до Нью-Йоркського порту.
Зі слів оповідача відомо, що цей хлопець audens – той, хто насмілився. Незважаючи на юний вік, він самостійно приймав рішення й виконував усе, на що зважувався. Письменник указує на відмінність між поняттями “сміливий” і “той, хто насмілився (тобто дерзає)”. Перший може бездумно йти на ризик, а другий зажди все старанно обдумує, потім уже діє, і, звісно, таким людям завжди всміхається доля.
Перебіг подій, пов’язаних із долею екіпажу “Пілігрима” (подорожі від Нової Зеландії до берегів Америки, пригоди в Африці), охоплює майже півроку, а в епілозі зображується життя головних героїв уже через три роки після пережитих пригод.
У цьому романі Ж. Верн поєднав розповідь про пригоди героїв із цікавими фактами з географії, біології, фізики. Крім того, у романі є чимало роздумів, пов’язаних із питаннями людського буття та взаємодії людини й природи. Значна частина роману присвячена питанням рабства, осуду бездушного, дикого поводження людей.
1 Пілігрим (з латин, piligrim – чужоземець, чужинець) – мандрівний богомолець, подорожній, прочанин.
Роман “П’ятнадцятирічний капітан” – великий за обсягом, тому в підручнику неможливо подати його повністю. Однак ви можете звернутися за цим твором до найближчої бібліотеки.
І ЧАСТИНА
Робота з текстом розділу 1 “Шхуна-бриг “Пілігрим””
1. Що вам стало відомо про шхуну-бриг “Пілігрим” і команду з перших сторінок роману? Яким курсом рухалося судно?
2. Розкажіть про пасажирів на борту “Пілігрима”.
3. Чому, на вашу думку, капітан корабля звернувся зі словами застереження до місіс Уелдон щодо подорожі на “Пілігримі”?
4. Які слова переконали її в безпечності мандрівки?
Творче завдання
На підставі тексту розділу 1 поясніть, кого й чому можна назвати “дорослими дітьми”. Наведіть відповідні цитати.
Робота з текстом розділу 2 “Дік Сенд”
1. Із скількох чоловік складалася команда “Пілігрима”?
2. Хто був новачком на судні? У кому з підлеглих сумнівався капітан Гуль і чому?
3. Знайдіть у тексті портрет Негоро. На яких деталях його зовнішності й характеру акцентує автор?
4. Знайдіть у тексті й виразно прочитайте портрет головного героя – Діка Сенда. Розкажіть його життєву історію. На які риси характеру юнака звертає увагу автор?
5. За що Дік був надзвичайно вдячний місіс Уелдон?
6. Як проходило дозвілля “молодшого” братика Діка Сенда – Джека? Скільки йому було років?
7. Яка надзвичайна подія вразила весь екіпаж?
Для обговорення
Поясніть слова автора: “Той, хто змалечку знає, що праця є законом життя, хто замолоду втямив, що хліб добувається лише в поті чола (заповідь Біблії, яка стала правилом людства), тому судилося вершити великі справи, адже в погрібшій день і час у нього знайдуться воля й сили для їх звершення”.
Розділ 3. Судно, що потрапило в катастрофу
Окрик Діка Сенда переполошив увесь екіпаж. Вільні від вахти матроси кинулися на палубу. Капітан Гуль вийшов зі своєї каюти. Місіс Уелдон. Нан і навіть незворушний кузен Бенедикт, обіпершись об поручні штирборту, прискіпливо розглядали уламок судна, що виднівся на морі.
Лише Негоро залишився в комірчині, яка слугувала на судні камбузом. З усієї команди лише його одного не зацікавила несподівана зустріч.
Помічений хлопчиком предмет погойдувався на хвилях майже за три милі від “Пілігрима”.
– Що б це могло бути? – поцікавився один із матросів.
– Як на мене, пліт! – відповів інший.
– Може, там люди?.. Нещасні потерпають… – сказала місіс Уелдон.
– Підійдемо ближче – дізнаємось, – відповів капітан Гуль. – Проте мені здається, що це не пліт, швидше за все, перекинутий на бік корпус корабля…
– Ні!.. По-моєму, це гігантська морська тварина! – заявив кузен Бенедикт.
– Я так не вважаю. – сказав юнак.
– А що ж це. на твою думку, Діку? – поцікавилася місіс Уелдон.
– Я вважаю так само, як і капітан гуль, що це нахилений на бік корпус судна, місіс Уелдон. Мені здається, що я розрізняю, як блищить на сонці його обшитий міддю кіль.
– Так… так… тепер і я бачу, – підтвердив капітан. І, повернувшись до стернового, він скомандував: – Спускайся під вітер. Болтоне, тримай просто на це судно!
– Так, капітане! – відповів стерновий.
– Я дотримуюсь власної думки, – заявив кузен Бенедикт. – Беззаперечно, перед нами морська тварина.
– У такому разі це мідний кит, – сказав капітан гуль. – Дивіться, як він виблискує на сонці.
– Якщо це й кит, кузене Бенедикте, то принаймні мертвий, – додала місіс Уелдон. – Чітко видно, що він лежить нерухомо.
– Що з того, кузино Уелдон? – наполягав на своєму вчений. – Хіба ж мало випадків було, коли кораблі зустрічали сплячих на воді китів!
– Справді так, – сказав капітан гуль. – І все ж перед нами не сплячий кит, а судно.
– Побачимо, – відповів упертюх.
Хоча кузену Бенедикту не було жодного діла до китів, і він проміняв би всіх ссавців арктичних і антарктичних морів на одну рідкісну комаху.
– Притримуй, Болтоне, притримуй! – крикнув капітан Гуль. – Не потрібно підходити до судна ближче, ніж на кабельтов1. Ми вже точно нічим не можемо нашкодити цьому уламку, та мене зовсім не втішить, якщо він підімне боки “Пілігримові”. Приводь у бейдевінд2!
Легким рухом керма “Пілігрим” повернули трохи ліворуч. Шхуна-бриг знаходилася на відстані однієї милі від загиблого корабля.
Матроси з пожадливою цікавістю вдивлялися в перекинуте на бік судно. Можливо, у його трюмах є цінний вантаж, який удасться перевантажити на “Пілігрим”? Відомо, що за порятунок вантажу з тонучого корабля видається премія в розмірі третини його вартості. Якщо вміст трюму не ушкоджений водою, екіпаж “Пілігрима” міг би отримати “гарний улов” – за один день відшкодувати невдачу цілого сезону.
За чверть години “Пілігрим” був уже за півмилі від плаваючого предмета. Тепер не було жодних сумнівів: це справді був корпус перекинутого на бік корабля. Палуба його стояла майже прямовисно. Щогли були знесені. Від усього оснащення залишилися лише повислі шматки троса та розірвані такелажні ланцюги. На вилиці правого борту виднілася величезна пробоїна. Кріплення й обшивка були вм’яті всередину пробоїни.
1 Кабельтов – морська міра довжини, яка дорівнює 0,1 морської милі, чи 185,2 м.
2 Бейдевінд – курс під гострим кутом до зустрічного вітру.
– Цей корабель зіткнувся з якимось іншим судном! – вигукнув Дік Сенд.
– Так, поза сумнівами, – підтвердив капітан Гуль. – Але мене вражає, що він одразу не затонув. Це просто диво.
– Сподіватимемося, що корабель, який налетів на це судно, зняв із нього всю команду, – зауважила місіс Уелдон.
– Так, сподіватимемося, місіс Уелдон, – відповів капітан Гуль. – Але цілком можливо, що екіпажу після зіткнення довелося рятуватися на власних шлюпках. На жаль, морська практика знає випадки, коли винуватці аварії, не переймаючись долею потерпілої команди, спокійно продовжували свій шлях.
– Це неможливо! Адже це жахлива жорстокість!
– На жаль, так буває, місіс Уелдон. Прикладів скільки завгодно.
Судячи з того, що на цьому кораблі не залишилося жодної шлюпки, можна припустити, що команда покинула його. Сподіватимемося, що нещасних підібрало зустрічне судно. Адже звідси майже неможливо дістатися до суходолу на шлюпках – надто велика відстань до найближчих островів і тим більше до Американського континенту.
– Чи вдасться коли-небудь розгадати таємницю цієї катастрофи? – сказала місіс Уелдон. – Як ви думаєте, капітане Гуль, залишився на судні хто-небудь із команди?
– Це малоймовірно, місіс Уелдон, – відповів капітан Гуль. – Нас би вже давно помітили й подали б який-небудь сигнал. Хоча ми зараз перевіримо це… Тримай трохи крутіше до вітру, Болтоне, приводь у крутий бейдевінд! – крикнув капітан, указуючи рукою напрямок.
“Пілігрим” був лише за три кабельтові від корабля, що потрапив у катастрофу. Тепер уже не було жодних сумнівів, що команда покинула його. Раптом Дік Сенд жестом попросив усіх замовкнути.
– Слухайте! Слухайте! – вигукнув він.
Усі насторожились.
– Здається, собака гавкає…
Із корпуса корабля справді вчувався собачий гавкіт. Там, без сумнівів. був живий пес. Мабуть, він не міг вийти, бо люки були зачинені. У будь-якому випадку, його не було видно.
– Якщо навіть там залишився один лише пес, урятуємо його, капітане, – сказала місіс Уелдон.
– Так, так, – вигукнув маленький Джек. – Треба врятувати песика! Я сам годуватиму його. Він нас полюбить… Мамусю, я зараз побіжу принесу йому шматочок цукру!
– Стій на місці, синку, – усміхаючись, сказала місіс Уелдон. – Бідна тваринка, певно, умирає з голоду й, імовірно, надала би перевагу супу.
– То віддай їй мій суп, – сказав хлопчик. – Я можу обійтися без супу!
Між тим гавкіт щохвилини дужчав. Між двома кораблями було тепер менше трьохсот футів відстані. Раптом над бортом з’явилася голова велетенського пса. Учепившись передніми лапами за фальшборт, тварина розпачливо гавкала.
– Говіку! – гукнув капітан до боцмана. – Лягайте в дрейф і накажіть спустити на воду шлюпку.
– Тримайся, песику! Тримайся! – кричав Джек, і собака, здавалося, відповідав йому глухим гавканням.
Вітрила ” Пілігрима” швидко були обрасоплені1 так, що він залишався майже нерухомим у півкабельтові від потерпілого судна.
Шлюпка вже погойдувалася на хвилі. Капітан Гуль, Дік Сенд і двоє матросів зістрибнули в неї.
Собака чіплявся за фальшборт, зриваючись із нього, падав на палубу й гавкав, не стихаючи; але здавалося, що він гавкає не на шлюпку, що швидко наближалася. Можливо, він кликав пасажирів чи матросів, зачинених як у в’язниці, на потерпілому судні?
“Невже, там є живі люди?” – розмірковувала місіс Уелдон.
Шлюпка була вже близько до мети – ще кілька помахів веслами, і вона підійде до перекинутого корпусу судна.
Пес знову загавкав. Але тепер він вже не кликав своїм гавканням рятувальників. Навпаки, у його гавканні й гарчанні вчувалася скажена лють. Усіх здивували такі дивні зміни.
– Що із собакою? – запитав капітан Гуль, коли шлюпка обгинала корму судна, аби пристати до борту, що загруз у воді.
Ані капітан Гуль, ані навіть ті, хто залишився на “Пілігримі”, не помітили, що собака почала погрозливо гарчати саме тієї хвилини, коли Негоро, вийшовши з камбуза, з’явився на баку.
Невже собака знав суднового кока? Припущення абсолютно неправдоподібне. Як би там не було, але мимохіть поглянувши на скажено гавкаючого пса й нічим не виказавши подиву, Негоро лише спохмурнів на мить, повернувся й пішов назад на камбуз.
Шлюпка обігнула корму судна. Напис на кормі сповіщав: “Вальдек”. Найменування порту, до якого приписане це судно, не було зазначене.
1 Обрасопити – поставити вітрила в інше положення, повертаючи реї за допомогою брасів (прикріплених до них снастей).
Але за формою корпуса та деякими особливостями конструкції, що відразу кидаються в очі моряку, капітан Гуль установив, що корабель американський.
Та й власне назва підтверджувала цю здогадку. Корпус – ось усе, що вціліло від великого брига водотоннажністю в п’ятсот тонн.
На носі “Вальдека” зяяла широка пробоїна – слід смертельного зіткнення. Завдяки тому, що судно дало крен, пробоїна піднялася над водою на п’ять-шість футів, і “Вальдек” не затонув.
На палубі не було ані душі. Собака, залишивши борт, дістався похиленою палубою до відкритого центрального люка й, просунувши в нього голову, розпачливо загавкав.
– Певно, цей пес – не єдина вціліла істота на кораблі, – зауважив Дік Сенд.
– Я й сам так думаю, – сказав капітан Гуль.
Шлюпка пливла тепер уздовж напівзатонулого борту. Перша ж велика хвиля неминуче мала б пустити “Вальдека” на дно.
На палубі брига все було начисто зметене. Стирчали лише основи грот-щогли й фок-щогли, переламані у двох футах від п’яртнерса1. Мабуть, щогли рухнули при зіткненні й упали за борт, захоплюючи за собою вітрила й оснащення. Проте, скільки бачило око, не можна було виявити жодних уламків. З цього можна було зробити лише один висновок: катастрофа на “Вальдеку” сталася вже багато днів тому.
– Якщо люди й уціліли після зіткнення. – сказав капітан Гуль, – то, певно, вони загинули від спраги та голоду: адже камбуз залито водою. Тож на борту судна залишилися одні трупи.
– Ні! – вигукнув Дік Сенд. – Ні! Собака не гавкала б так. Тут є живі. І він покликав собаку. Розумна тварина відразу ж зісковзнула в море й, ледве перебираючи кволими лапами, попливла до шлюпки. Коли собаку затягли до човна, вона жадібно накинулася не на сухар, який простягнув їй Дік Сенд, а на відерце з прісною водою.
– Бідолашна тварина помирає від спраги! – вигукнув Дік Сенд.
У пошуках зручного місця для причалу шлюпка відійшла на кілька футів від палуби потопаючого корабля. Собака, очевидно, вирішив, що її рятівники не хочуть піднятися на борт. Схопивши Діка Сенда за поділ куртки, він голосно й жалісливо загавкав.
Усі рухи собаки, його гавкіт були зрозумілішими за будь-які слова.
1 П’яртнерс – отвір у палубі, крізь який проходить щогла.
Шлюпка підійшла до крамболу лівого борту. Матроси надійно закріпили її, а капітан Гуль із Діком Сендом піднялися на палубу, прихопивши із собою собаку. Не без зусиль, по-пластунськи, вони дісталися до отвору центрального люка, який зяяв між двома уламками щогли, і спустилися до трюму.
У наполовину затопленому трюмі не було жодного товару. Баластом бригові слугував пісок: наразі він пересипався на бакборт1 і своєю вагою утримував судно на боці. Сподівання на цінний вантаж не виправдалися. Тут нічого було рятувати.
– Тут нікого немає, – сказав капітан Гуль.
– Нікого, – підтвердив юнак, пройшовши в передню частину трюму.
Але пес на палубі продовжував заливатися гавкотом, ніби наполегливо вимагав уваги людей.
– Тут нічого робити, – сказав капітан Гуль. – Ідемо назад.
Вони піднялися на палубу.
Собака підбіг до них. потім поповз до юту2, ніби кликав їх туди, і люди пішли за ним.
П’ятеро людей – імовірно, п’ять трупів – лежали в кубрику3. При яскравому денному світлі, яке проникало в отвір між двома балками, капітан Гуль розгледів, що це були негри.
Діку Сенду, який переходив від одного до іншого, здалося, ніби нещасні ще дихають.
– На борт “Пілігрима”! Усіх на борт! – наказав капітан Гуль.
Матросів, які залишилися в шлюпці, покликали на допомогу. Вони допомогли винести потерпілих із кубрика.
Це була нелегка справа, але за кілька хвилин усіх п’ятьох спустили в шлюпку. Ніхто з них не приходив до тями. Проте капітан Гуль сподівався. що кілька крапель ліків і ковток води повернуть цих людей до життя.
“Пілігрим” дрейфував лише в півкабельтові, і шлюпка швидко підплила до нього.
За допомогою підйомного горденя4, спущеного з грот-щогли, потерпілих по черзі підняли на палубу “Пілігрима”. Про пса також не забули.
– Які нещасні! – вигукнула місіс Уелдон, побачивши п’ять розпластаних нерухомих тіл.
1 Бакборт – лівий бік (борт) судна.
2 Ют – кормова частина палуби суд на.
3 Кубрик – помешкання команди на кораблі.
4 Гордень – снасть, яка проходить крізь нерухомий блок. Використовується для підйому вантажів чи натягування вітрил.
– Вони живі, місіс Уелдон! – сказав Дік Сенд. – Вони ще живі. Ми їх урятуємо!
– Що з ними сталося? – запитав кузен Бенедикт.
– Дайте їм отямитися, і вони розкажуть нам свою історію, – відповів капітан Гуль. – Та спочатку їх потрібно напоїти водою й дати їм трохи рому. І, повернувшись до камбузу, він голосно гукнув:
– Негоро!
Почувши це ім’я, пес увесь витягнувся, ніби робив стійку, глухо загарчав, а шерсть у нього стала дибки. Кок не з’явився й не відповів.
– Негоро! – ще голосніше крикнув капітан Гуль.
Собака люто загарчав. Негоро вийшов із камбуза. Не встиг він зробити й кроку, як пес стрибнув, намагаючись учепитися йому в горло.
Португалець відкинув його ударом кочерги, якою він озброївся, виходячи з камбуза. Двоє матросів схопили собаку й утримували його силою.
– Ви знаєте цього пса? – запитав капітан Гуль у кока.
– Я? – здивовано вигукнув Негоро. – В очі його ніколи не бачив!
– Дивно! – прошепотів Дік Сенд.
(Переклад Лесі Борсук)
Робота з текстом розділу З “Судно, що потрапило в катастрофу”
1 Який звук долинав із майже затонулого корабля? Кому він належав?
2. Хто найбільше вболівав за порятунок тих, хто залишився живим на кораблі, який зазнав катастрофи?
3. Яке лихо сталося з кораблем “Вальдек”? Кого Й завдяки кому вдалося врятувати з цього корабля?
4. Розкажіть про те. як урятований пес поставився до членів екіпажу.
Як відреагували на “знахідку” корабля персонажі: Дік Сенд, місіс Уелдон, капітан Гуль, Джек, Негоро? Про що турбувався кожен із них у цій ситуації? Зробіть висновки щодо рис характерів цих героїв. Доберіть
Слова-антоніми до характеристики Діка Сенда та Негоро.
Робота з текстом розділів 4-8
1. Які виникали припущення в капітана Гуля щодо життєвих доль урятованих людей із корабля? Що означає за текстом вислів “чорний товар”?
2. Розкажіть справжню історію врятованих із корабля ” Вальдек”.
3. Про які риси характеру Діка дізнаємося з розмови між капітаном і місіс Уелдон?
4. Хто зробив відкриття щодо вміння Дінго розрізняти літери?
5. Яке припущення було в капітана щодо літер “С” і “В”, вигравіруваних на нашийнику Дінго? З того, що вам уже відомо про капітана Гуля, дайте вашу оцінку Його освіченості.
6. Як Негоро зреагував на таку собі “гру” Дінго в кубики?
7. Яка спокуса трапилася на шляху китобійного судна?
8. У чому полягає драматизм ситуації в полюванні за китам-смугачем?
9. Хто переміг у двобої: людина-природа?
Для обговорення
1. Ті, хто уникає відповідальності за скоєне, “ганьба для всього роду людського”. Про яку ситуацію висловився в такий спосіб капітан Гуль? Висловіть своє бачення цієї проблеми.
2. Чи погоджуєтеся ви з думкою капітана Гуля про те, що надзвичайно важливо бути уважним і допитливим у дитинстві, з “усього отримувати уроки”? Доведіть це на прикладі Діка Сенда.
Творче завдання
Знайдіть у тексті описи океану й тих предметів, які трапляються на поверхні води (розділ 6). Зробіть припущення щодо їх походження, розкажіть свої історії цих предметів.
Робота з текстом розділу 9 “Капітан Сенд”
1. Розкажіть про реакцію місіс Уелдон на загибель команди й капітана.
2. Що ви можете сказати про характер цієї жінки?
3. Чим керувався Дік Сенд, коли вирішив узяти на себе відповідальність стати новим капітаном корабля? Які в нього були для цього підстави?
4. Хто допоміг капітану Діку Сенду в управлінні кораблем?
Творче завдання
1. Розкажіть від імені Діка Сенда, які думки промайнули в його голові, коли він зважився стати капітаном.
2. Визначте події, які є експозицією й зав’язкою твору.
Робота з текстом розділів 10-13
1. Які предмети слугували орієнтиром у морській справі для юного капітана? Що згодом трапилося з цими приладами?
2. За що картав себе Дік Сенд яких знань йому не вистачало?
3. Чим Геркулес вирізняється з-поміж інших помічників Діка? Яке ваше ставлення до Геркулеса?
4. На підставі прочитаного складіть портрет Геркулеса. У чому схожість Геркулеса з його міфічним прототипом? Наведіть відповідні цитати.
5. Як змінився курс корабля після того, що заподіяв Негоро?
6. Хто з членів екіпажу вже знав, що вони прибули не до Америки, а хто лише інтуїтивно це відчував?
Для обговорення
1. Чи вдається виконувати обов’язки капітана Діку Сенду?
2. Які позитивні моменти Й недоліки ви помічаєте в його вмінні керувати кораблем та екіпажем?
3. Що означає слово відповідальність для Діка?
У творі відображено надзвичайно сильні та духовно зрілі постаті Діка Сенда й місіс Уелдон. Життєвим орієнтиром для них є християнські цінності. Місіс Уелдон була віруючою людиною. Й оскільки деякий час вона заміняла матір Діку, то навчила його любити Бога. Тому коли безнадія і жах. невблаганна морська стихія огортали героїв, єдине, що їм залишалося, це покладатися на свій розум, міць духу й Боже милосердя. У моменти відчаю (зокрема, після загибелі капітана Гуля та його команди) місіс Уелдон як жінка-берегиня згуртовує всіх членів маленького екіпажу в молитві, виняток становив лише Негоро. Згадаймо епізод із бурею, яка жбурляла корабель, як іграшку в океані, проте юний капітан був незламним. Він був упевнений у силі своїх управних рук і Грунтовності тих знань, які встиг отримати від капітана: “На борту свого корабля він був першим після Бога, а за бортом – один лише Бог керував вітрами та хвилями”. У творі відображено найважливіші принципи християнської моралі, які формують життєву позицію героїв, – тверда віра в Бога, любов і відповідальність за ближнього, взаємодопомога.
Робота з текстом розділу 14 “Що робити?”
1. Які спостереження над природним світом мали підказати екіпажеві розбитого судна, що вони перебувають не в Америці? Чому вони були переконані, що знаходяться в Америці?
2. Розкажіть про ставлення членів екіпажу до Діка Сенда й Негоро після висадки на землю.
3. Що розлютило ентомолога Бенедикта на суходолі?
Для обговорення
1. Чому саме Негоро підозрювали в крадіжці грошей із корабля?
2. Доведіть, що Дік Сенд мав усі підстави вважати, що вони перебувають у Південній Америці.
Розкажіть, про що думали герої, перебуваючи на довгоочікуваній землі (від імені юного капітана, від імені місіс Уелдон або кузена Бенедикта – за вибором).
Робота з текстом розділів 15-18
1. Що розповів незнайомець про місце перебування вцілілих людей із корабля?
2. Як різні персонажі ставляться до незнайомця?
3. Прочитайте портретну характеристику Герріса. На які риси зовнішності вказує автор?
4. Чому, на вашу думку, місіс Уелдон зважується на пропозицію Герріса йти до гацієнди Сан-Феліче?
5. Назвіть представників фауни та флори, які свідчать про те, що мандрівники опинилися саме в Африці.
6. Яке дерево з Південної Америки обіцяли показати (але так і не показали) маленькому Джекові?
7. У який момент Том і Дік остаточно переконалися в тому, що вони знаходяться саме в Африці?
Для обговорення
Яке слово протягом цих розділів боялися вимовити вголос Дік Сенд іТом?
Чому це слово персонажі називають “страшним”? Що викликало в них жах?
II ЧАСТИНА
Робота з текстом розділів 1-6
1. Розкажіть про розвиток подій у творі.
2. Розкрийте історію проблеми работоргівлі1 в Африці.
3. Про які нові відомості з біографії Негоро ви дізналися (з розмови між Негоро й Геррісом)?
4. Чому Герріса здивували слова Негоро, що він працював як чесна людина?
5. Дайте власну оцінку основному виду заробітку цих двох приятелів.
6. Як вирішив діяти Дік Сенд, коли дізнався, що його загін знову ввели в оману? Чому він обрав шлях повернення до океану річкою?
7. Чому місіс Уелдон як бувала мандрівниця не відразу розпізнала Африку? Чим вона була заклопотана дорогою?
8. Де знайшли прихисток мандрівники від страшної африканської грози?
1 Работоргівля – продаж-купівля людей. Початок торгівлі полоненими мешканцями африканських країн сягає XV ст.
Творче завдання
Розкажіть від імені персонажа про його пригоди в Африці (Дік Сенд, кузен Бенедикт, Том, Джек – за вибором).
Порівняйте ставлення до Діка Сенда під час мандрівки берегом Африки з боку членів екіпажу “Пілігрима”, Негоро й Герріса. На підставі зіставлення дайте власне визначення поняття незламна воля.
Робота з текстом розділу 7
1. Як склалася доля мандрівників після звільнення з термітника?
2. Чому, на вашу думку, автор дав критичну оцінку Негоро й Геррісу, назвавши їх “людським непотребом”? Яким був моральний стан цих людей?
3. Як Дікові вдалося дізнатися про долю Геркулеса й місіс Уелдон із Джеком?
4. Як ставилися до Діка наглядачі? Чому?
Робота з текстом розділів 8-15
1. Розкажіть про ставлення Діка до близьких йому людей.
2. Які риси характеру героя розкриваються в цих розділах?
3. Якими ви уявляєте місцевих мешканців і їхнього правителя?
4. У який спосіб агенти работорговця й власне работорговець зуміли керувати свідомістю правителя? Яке зло несе “вогняна вода”?
5. Як удалося работорговцям уникнути покарання за вбивство короля?
6. Як ставляться работорговці до мандрів Девіда Лівінгстона? Чого очікувала місіс Уелдон від приїзду Лівінгстона до Казонде?
7. Що нового ви дізналися про характер Геркулеса?
Творче завдання
Розкрийте сутність внутрішнього конфлікту, який відбувався в душі місіс Уелдон, коли Негоро виклав їй суть комерційної справи щодо викупу чоловіком її та сина з неволі. Чому вона спершу відмовилася? Про які риси характеру жінки це свідчить?
Робота з текстом розділу 16 “Мганнга”
1. Як місіс Уелдон переживала своє ув’язнення у факторії?
2. Чи співчували ЇЙ такі самі полонянки у факторії, як і вона? Поясніть ставлення бранок до місіс Уелдон.
3. Розкажіть про те. як сезон дощів – “мазіка” – вплинув на жителів Казонде.
4. Що “чаклун-мганнга” Геркулес зробив для звільнення місіс Уелдон і Джека?
5. Чому Альвеца не наважився протистояти королеві Муані й жителям Казонде під час “викрадення” своїх дорогоцінних бранців? У чому полягала їхня “дорогоцінність”?
6. Які важливі людські проблеми порушуються в цьому розділі (у тому числі моральні)?
Творче завдання
Доведіть, що в цьому розділі є кульмінація (у сюжетній лінії – місіс Уелдон і Джек). Знайдіть цей момент у тексті. Перекажіть його від імені Джека(або місіс Уелдон, або Геркулеса).
Робота з текстом розділів 17-20
1. Який давній план удалося врешті реалізувати Діку Сенду?
2. Чи безпечною була мандрівка? Які нові випробування випали героям на шляху до океанського узбережжя?
3. Що за пташка-навідниця трапилася на шляху мандрівників? Як спрацював закон виживання в дикій природі в цьому випадку? Яка була користь з такої “співпраці”?
4. Розкрийте загадку “С. В.”. Розкажіть історію власника цих ініціалів.
5. Якою була розв’язка в конфлікті Негоро та Дінго? Чи можете ви назвати переможця в цьому двобої?
6. Яка “милість небес” нарешті трапилася на шляху змучених мандрівників?
7. Розкажіть, як склалася доля кожного з мандрівників після повернення в Америку.
8. Як віддячив судновласник Джеймс Уелдон усім членам команди “Пілігрима” за опікування долею дружини та сина? Зробіть висновки про характер цього чоловіка.
Краса слова
Своєрідність пригодницького роману Ж. Верна. Славетний романіст Ж. Верн мав власні секрети в написанні пригодницьких творів, надзвичайно популярних у XIX ст. Більшість його романів із серії “Незвичайні морські пригоди” починаються з відправлення корабля з порту. Це початок пригод для героїв. Далі оповідач представляє команду корабля і, як правило, веде мову про переваги корабля. Образ корабля в романах Ж. Вернаувиразнює думку автора про науковий прогрес, зокрема в галузі інженерії (корабель у XIX ст. стає найпопулярнішим засобом здійснення подорожей, зокрема трансконтинентальних, наприклад між Америкою та Європою). Разом із тим образ корабля втілює бажання людини опанувати світ, підкорити морський простір, дістатися до найвіддаленіших точок земної кулі. Зрештою, корабель асоціюється з цікавими подорожами. А на думку письменника, подорожі варто вже здійснювати лише заради самих подорожей, адже мандрівник постійно відкриває для себе щось нове, отже, його мозок постійно працює. Тож людина під час мандрів збагачується інтелектуально, духовно, морально, а також загартовується фізично.
Головним героєм романів Ж. Верна, довкола якого розгортаються всі події, є той, хто завжди діє чесно, мужньо, завзято. Герой письменника нерідко стає ватажком, виступає на боці скривджених. Автор вибудовує сюжетну лінію так, що проблеми (непорозуміння чи зіткнення) виникають у відносно мирних ситуаціях, а в критичних моментах ці проблеми загострюються й потребують неабияких зусиль з боку героя для захисту прав людини й боротьби зі злом.
Улюбленим прийомом нагнітання страху й посилення напруження в романі є передчуття. Автор навмисне звертає увагу читачів на таємничі знаки, які віщують щось лихе (наприклад, гавкіт Дінго перед загибеллю капітана Гуля й всієї команди корабля під час полювання на кита). Оселившись в Ам’єні, Ж. Верн дбав про домашнього улюбленця – собаку. У романі “П’ятнадцятирічний капітан” відчувається добре знання автором поведінки собаки. Стосунки між Дінго та його господарем – мандрівником Семюелем Верноном змальовано напрочуд тепло й зворушливо.
За мотивами роману знято кінофільми: “П’ятнадцятирічний капітан” 1945 р. (режисер В. Журавльов, Росія) і “Капітан “Пілігрима”” 1986 р. (режисер А. Праченко. Росія). За допомогою Інтернету перегляньте фільми за мотивами роману “П’ятнадцятирічний капітан”, визначте їх подібність і відмінність від книжки.
Перевірте себе
1. Визначте риси пригодницького роману у творі “П’ятнадцятирічний капітан” Ж. Верна.
2. Охарактеризуйте образ Діка Сенда в зіставленні з іншими персонажами.
3. Яку роль відіграють у творі описи природи?
4. Які важливі проблеми порушуються в романі?
5. Назвіть ідеї, що утверджуються у творі Ж. Верна.
6. Які ще твори Ж. Верна ви читали? Розкажіть про них. Чим вони вам сподобалися?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)