Оспівування образу Чарівної Дами у творі Дж. Рюделя “Канцона”
І. Ставлення до жінок в епоху Середньовіччя. (Епоха Середньовіччя в Західній Європі була наповнена суперечностями. Саме в цю епоху у багатьох країнах на вогнищах спалювали жінок, яких називані відьмами, і возвеличували в піснях образ Чарівної Дами, заради якої лицарі чинили подвиги і з ім’ям якої вмирали на полі бою.)
ІІ. Чарівна Дама – узагальнений образ коханої жінки в лицарському творі Дж. Рюделя “Канцона”.
1. Поетизація “кохання віддалік”. (Чарівну Даму ще називали “кохання віддалік”, бо часто лицар присвячував
2. Кохання, що тішить у горі. (Для закоханого було великим щастям побачити даму свого серця, але і на відстані її уявний голос тішить у горі, розганяє смуток. Поет називає’своє “кохання віддалік” святим, мріє про нього і забуває усі нещастя й негаразди.)
3. Душевні муки закоханого поета. (Поет мріє, щоб Господь привів його до коханої, тоді він матиме змогу розповісти їй про своє почуття і більше не мучитиметься на відстані. Він зумів пронести через життя своє кохання чистим, не заплямованим не те що зрадою,
ІІІ. Почуття, що розбиває серце. (Дж. Рюдель описує своє “кохання віддалік”, ідеалізує його, тішиться думкою про можливу зустріч і зізнання. Але разом із тим його серце наповнюється жалем і гнівом, шо він кохає віддалік, і сприймає це почуття як кару небесну, яка мучить його “в страшній борні”.)