Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Особливості художнього конфлікту в романі П. Загребельного “Диво”

Особливості художнього конфлікту в романі П. Загребельного “Диво”

П. А. Загребельного по праву вважають майстром художнього зображення конфлікту. Це письменник із великим життєвим досвідом, який захоплюється літературою, добре знає історію від давніх часів до сьогодення, відчуває важливі Теми, проблеми, привертає до них увагу читача, відстоює справжні мистецькі цінності та увінчує їх творців.

Зображуючи у романі “Диво” різні часові площини (період Київської Русі, роки Великої Вітчизняної війни й сучасність) та різні покоління, автор досліджує проблеми народу та його роль у процесі творення історії

та культури, уміло поєднує конфлікти давнини та наших днів, адже протиріччя між владою й мистецтвом існували завжди. Такі протиріччя лежать в основі головних конфліктів роману, виступають основною темою твору. Наскрізним образом роману є мистецький витвір – Софія Київська, що однаково належить як XI століттю, так і століттю XXI – диво вічне, що об’єднує три часові простори. На мою думку, він є центром, навколо якого розгортаються різночасові колізії.

У творі письменник не просто художньо осмислює історичні події, а й намагається грунтовно розвинути тему мистецтва та зобразити його творців.

Провідним

у романі П. Загребельного є конфлікт між князем Ярославом і представником народу Сивооком. Це конфлікт-зіткнення влади, системи, тиранії з вільною, незалежною особистістю. Автор ретельно вимальовує процес формування внутрішнього світу, художніх смаків народного будівничого, який ще на початку навчання не усвідомлював, що здатен розуміти світ фарб. Але з часом Сивок оволодів основами візантійського живопису та відчув, що споруджує за власним проектом не просто храм, а пам’ятник своєму народові. І чим більше формувався майстер як митець, тим сильніше в ньому звучав протест проти будь-якого насильства, утисків, контролю та обмежень з боку влади щодо мистецтва, проти застарілих релігійних канонів, схоластичних міркувань, які обмежують уяву митця, його творчу свободу. Тому образи святих, що зображені Сивооком на фресках, мозаїках, часто нагадують земних людей.

Поставивши за мету воскресити пам’ять про безіменних народних майстрів, автор у творі неодноразово акцентує увагу на тому, що людина нікчемна не може стати творцем прекрасного.

Митцями називають тих людей, які гостро відчувають трагічність доби, усвідомлюють суспільні проблеми, переживають внутрішні протиріччя.

Сивоок – втілення авторського ідеалу митця, в уста якого За-гребельний вкладає свої власні роздуми про мистецтво, культуру, мораль тощо. Одержимість у творчому процесі, самозречене служіння народові – визначальні риси характеру Сивоока, доля якого – підтвердження авторської думки про незламність народного духу й безсмертя таланту. Переважно в монологічній формі відтворені погляди-роздуми Сивоока щодо ролі митця в суспільстві, зображений внутрішній конфлікт обдарованої людини: “Він (митець) не належить ні бажанням, ні потребам. Належить без решти мистецтву. Бо що є мистецтво? Це могутній голос народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені. А мене – нема”.

Загребельний зумів показати народного умільця “гідним партнером найвидатнішого розуму епохи”. На думку письменника, диво-собор могла створити тільки диво-людина, наділена могутнім талантом, особистість інтелектуально рівновелика Ярославу Мудрому. Майстер слова за літописами, художньою літературою та фольклором XI століття відтворив психологію представника народних низів, характери в реальних конфліктах. Художня інтуїція підказала письменникові, що творець Софії Київської мав бути пущанином, дитячі враження якого стали витоками його мистецького світовідчуття.

Виконавши свою місію, Сивоок гине. Трагедія сталась не тому, що він мав небезпечних ворогів, а тому, що доля відданого, непокірного художника в тому жорстокому світі не могла не бути трагічною. Адже, як стверджує автор твору: “Така доля всіх, хто творить цінності”.

Князь Ярослав Мудрий з одного боку зображений далекоглядним політиком, державним діячем, освіченою людиною, турботливим опікуном мистецтва, а з іншого – жорстоким володарем свого народу, егоїстичним правителем, типовим феодалом, який прагне залишитися в історії автором мистецького шедевра – Софії Київської.

Конфлікт між народом і владою демонструє проблеми, що існували в той час, а саме – опір з боку людей християнізації, небажання зрікатися віри батьків, адже до нової релігії людина має йти лише сама, свідомо й добровільно, без стороннього втручання. За сферою побутування це зовнішній конфлікт, за тематикою – релігійний. Християнська релігія, запозичена у Візантії, прийшла до нас у готовому вигляді, насаджувалася згори, часто провокувала зіткнення. Княжа влада, відстоюючи державну, самобутність, іноді підтримувала слов’янські традиції. Звідси відбулась активна взаємодія християнства та язичництва, злиття народної релігії й церковного християнства, що й зараз спостерігаємо у сучасному житті (писанки, свята).

Конфлікти другого плану виступають у романі фоном для розкриття головних, зображують морально-етичні відносини між героями (конфлікт між Ситником і Сивооком, між Агапітом і Сивооком, між купцем Какорою й Сивооком), у розкритті яких автор використовує психологічно напружені ситуації, експресивні діалоги, монологи, авторські роздуми-переживання, передаючи гостре зіткнення протилежних думок.

У романі “Диво” саме в часовому зрізі, що охоплює період Київської Русі, через конфлікти, що надають твору більшої правдивості, яскравості, динаміки та експресії, розкриваються характери героїв, їх ставлення до життя, мотивуються вчинки, утверджується думка про неможливість знищення духовного зв’язку поколінь, про стійкість моральних надбань народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Історична основа та художній вимисел у романі Загребельного “Диво” Павло Загребельний в своїх історичних романах майстерно передавав дух тієї епохи, у котру відбуваються події у творі. Читаючи “Диво”, читачі нібито переносяться в давні часи Київської Русі. Саме тоді на зміну язичництва приходило християнство. Супроводжувались ці події частими конфліктами між старовірами та людьми, готовими до змін. Отже, Павло Загребельний піднімає...
  2. Образ Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного “Диво” П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Образ Ярослава Мудрого в романі П. Загребельного “Диво” Роман П. Загребельного “Диво” розповідає нам про княжі часи. Читаючи його, ми занурюємося у світ давнього Києва, стежимо за будівництвом Софії Київської, переживаємо за долю Сивоока. І, звичайно, знайомимося із життям і політичною діяльністю одного...
  3. Зв’язок релігії та естетики у романі П. Загребельного “Диво” Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір...
  4. Характеристика образу Сивоока у романі Загребельного “Диво” Роман “Диво” Павла Загребельного доводить, що справжні дива створюють не королі чи фараони, а прості талановиті люди. Адже не самі владарі будували замки чи піраміди, а будівничі, імена котрих, на жаль, не завжди залишалися в історії. Немає точних відомостей і про будівничого храму Софії Київської, історію котрого розповідає нам Павло...
  5. Зв’язок релігії та естетики в романі П. Загребельного “Диво” Півтори тисячі років стоїть на древніх пагорбах красень Київ – столиця моєї рідної України. Її древні архітектурні споруди чарують своєю неповторною красою. Такою прекрасною пам’яткою є золотоверхий Софіївський собор. Його не могли зруйнувати ні орди нападників, ні стихійні лиха, ні німецькі бомби. Бо це не просто архітектурна споруда, а витвір...
  6. Ідея собору у романі Павла Загребельного “Диво” та у романі Олеся Гончара “Собор” Кого не вражали старовинні собори? Проходиш повз один з тих, що збереглися, піднімеш голову, а він наче дивиться на тебе, слідкує, розмірковує, аж душу проймає. Цікаво! Звісно, що письменники не обминали цю тему у своїй творчості. Кожен народ має свою святиню, свій символ, а для України собор завжди вважався символом...
  7. Ідейно-художнє значення часової дволлановості у романі П. Загребельного “Диво” І. “Диво” П. Загребельного – роман у двох часових просторах. (Дія роману, за задумом автора, відбувається у двох часових просторах, між якими пролягло майже тисячоліття. А оскільки центральний образ твору – Софія Київська, то письменник тісно переплітає період будівництва храму і події середини XX століття, коли храм опинився на межі...
  8. Київське диво, або Як написати твір за романом Павла Загребельного “Диво” Ви знаєте, що кожного дня в світі відбувається якесь “диво”: то “Титанік” затоне, то щезнуть у Бермудському трикутнику кораблі, то літак ні з того, зі з сього підірветься, то снігова людина з’явиться зеред очима… Словом, не світ, а Країна Чудес. Та не тільки у наш час відбуваються дива. Чи не...
  9. Роман “Диво” Павла Загребельного: історична правда й художній вимисел Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи “Диво”, ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності – Київську Русь. Отже, твір – про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра – християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею,...
  10. Ідейно-художнє значення часової двоплановості в романі “Диво” Роман П. Загребельного “Диво” з’явився на хвилі широкого письменницького зацікавлення проблемами історичної пам’яті, осмислення зв’язку часів, морально-етичного досвіду минулого. Автор звернувся до далекої історії – епохи Київської Русі (X – XI ст.), показавши її через велич і трагедію митця з народу – Сивоока. Роман починається словами Б. Брехта, що звеличують...
  11. Ідея невмирущості творчого начала в людині (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М Рильський Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”: “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і нараз зачаровує білокам’яне диво Софії Київської....
  12. Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ...
  13. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії...
  14. Твір-роздум:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво””! Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара Ситника...
  15. Твір на тему:”Образ Сивоока в роман і П. Загребельного “Диво”” 2 варіанти! 1) Із творів Павла Загребельного переважно дізнаємося про те, що було в минулому. У романі “Диво” письменник зв’язує три періоди – Київську Русь, Другу світову війну й сучасність. Сивоок – творець Софії Київської, людина, яка близька до народу. Хто тільки не хотів зробити його своїм рабом – від ненажерливого медовара...
  16. “Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу”(за романом Павла Загребельного “Диво”) Роман Павла Загребельного “Диво” є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” і “Смерть у Києві”. Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних...
  17. Образ князя Ярослава Мудрого (За романом П. Загребельного “Диво”) Коли видатний український письменник Павло Загребельний задумав написати великий історичний твір, йому довелося опрацювати масу літератури: роботи археологів, істориків, етнографів. Але найважливішим джерелом цьо­го твору, за свідченням самого автора, стали давні літопи­си. Так з’явився монументальний і в той самий час живий образ Ярослава Мудрого. Як видатний суспільно-політичний діяч постає перед...
  18. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Понад тридцять років ішов Сивоок гірким шляхом до пізнання майстерності. Він відкрив для себе найголовніше: “Що є мистецтво?” Це могутній голос народу, що лунає з уст умільців. “Я – сопілка в устах мого народу”, – говорить Сивоок. Довгі поневіряння у візантійському полоні завершилися для Сивоока усвідомленням протиріч між бідними і...
  19. Засобу художнього зображення внутрішнього миру людини в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” (Особливості психологізму) Філософський^-філософський-соціально-філософський роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році. Достоєвський відтворює картину життя в Росії середини XIX століття, коли країна переживала потужні соціальні зрушення й моральні потрясіння. Він створює книгу про мешканців темних кутів Петербурга, що розорилися дворянах і новій буржуазії. Зміст роману був продиктований самою дійсністю; у ньому...
  20. ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТУ В П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО. Конфлікт це зіткнення двох або декількох сторін, що не збігаються в поглядах, світовідчуваннях. У п’єсі Островського кілька конфліктів, але як же вирішити, який з них головний? В епоху соціологізму в литерату-роведении вважали, що соціальний конфлікт найважливіший у п’єсі. Звичайно, якщо бачити в образі...
Особливості художнього конфлікту в романі П. Загребельного “Диво”
«
»