Особливості сюжету й композиції твору “Лель і Полель”
Сучасним психологічним романом у Творчості Франка 80-х років стала написана польською мовою (1887) “Лель і Полель”. Твір за життя Франка не був опублікований, хоча обіцяв стати новаторським явищем не лише в українській, а й у тогочасній польській літературі. “Лель і Полель”, особливо в першій частині, певною мірою ту готичну різноманітність, яка накреслилася вже в ранній повісті Франка “Петрії і Довбущуки”. Однак така різноманітність слугує іншій меті – в центрі уваги письменника-позитивіста є Історія виховання нового героя.
Особливості сюжету й композиції твору зумовлені романтичною концепцією двійництва. За сюжетом, один із братів-близнюків виявляється ошуканим підробленими листами та обіцянками жінки й задля свого
“Лель і Полель” – зразок міського роману, де майже імпресіоністично точно відтворено сцени міського життя, вулиці Львова, якими проходить Начко Калинович. При цьому зростає роль психологічно-імпресіоністичних характеристик, монологів, описів. Ритмічні й стильові переходи – від майже шизофренічного світосприйняття до розлогих описів надсянської природи й сатиричного змалювання польської аристократії – створили широкий образний діапазон цього новітнього роману.
У 80-х роках Франко дістає визнання як один із провідних українських критиків. Його перу належить ряд статей про поточний літературний процес і найважливіші явища національної культури (статті “Українська література в Галичині за 1886 рік”, “Нариси з історії української літератури в Галичині”, “Українська альманахова література”). Як співробітник газети “Діло” Франко чимало часу віддає “історії Галичини й особливо історії галицько-українського національного і літературного руху”. Значний доробок Франка-критика як рецензента й фольклориста (статті “Жіноча неволя в руських піснях народних”, “Наші коляди”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)