По творах Джорджа Гордона Байрона “Прометей” і “Валтасарово бачення”. Байрон є одним з найвідоміших представників романтичного плину в поезії XІX століття. Життя цієї незвичайної людини є як би дослівником до його творчості, віршам. Якщо знатний англієць, лорд, щоправда, зі збіднілої сім’ї, гине на чужині, устав від боротьби за щастя чужого народу, це вже щось так значить. Незважаючи на те, що Байрон уважається типовим представником романтичного напрямку в західноєвропейській літературі, його вірші помітно відрізняються, скажемо,
від поезії його земляка Скаути або француза Гюго. Романтичний герой Байрона не тікає від життєвих безлад, а вступає боротьбу з ворожим миром. Так, поет вибирав собі героїв, які вступали в протиборство – один на один – із цілим миром, У вірші “Прометей” Байрон звертається до відомого міфологічного персонажа – титанові Прометею. Герой був вигнаний богами за непокору. Поет описує титана як борця за щастя людей. Прометей одержав за свій великодушний учинок страшне покарання. Байрон захоплено зауважує, що Прометей виявив власну волю, знехтувавши вказівки богів, за що був приречений на борошна.
Зевс
– громовержиць у Байрона виступає як майже сліпа й розгнівана сила, здатна задушити все вільне й живе. Нехай Прометей покараний тяжкими мученнями, але людство не забуває про те, хто подарував людям вогонь, навчив ремесел і листу. По Байронові, кожна свідома людина повинен іти за прикладом, що ще в стародавності подала Прометей, “гордий дух” і непокора якого не зламало зло. Інша важлива риса поетичного світогляду Байрона – щира ненависть до тиранів і гнобителів всіх мастей. В “Валтасаровом баченні” Байрон засобами поетичної мови переказує біблійну легенду про останнього вавилонського царя – страшному й жорстокому Валтасаре. Під час бенкету на розкішній стіні палацу невидима рука виводить таємничі й лиховісні письмена. Переляканий цар наказує нитка таємницю цих слів, але ні волхви, ні жерці не мають сил цього зробити. І тільки чужоземець розгадує лиховісну таємницю: “могила, а не трон” очікує Валтасара, а Вавилон загине.
“Валтасарово бачення” можна вважати попередженням всім володарям, які забули честь, совість і Бoгa. До слова, ця ж тема звучить у відомій російській революційній пісні “Нехай деспот бенкетує в розкішному палаці”. Особливий, ні на кого не схожий геній, – так можна сказати про Байрона. Це геній, що так і не знайшов загальної мови із суспільством. Коли освічена Європа зачитувалася поезією заколотного лорда, порох померлі від хвороби на чужині Байрона ховали в невеликій церкві неподалік від Ньюстеда в його родовому маєтку. Байрон відбувся як один із провідних діячів європейської літератури, але в житті він був самотній і не занадто щасливий.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)