Основні способи словотворення в українській мові
До морфологічних належать ті способи словотворення, які утворюють похідні одиниці за допомогою словотвірних афіксів, формантів. Це – суф., преф., постф., преф.-суф., суф.-постф., преф.-постф., преф.-суф.-постф., флективний, складання (основоскладання, словоскладання, абревіація). Суфіксальний – провідний в і.-є. мовах, застосовується при утворенні всіх ч. м. крім займенників. формант може бути субстанціальним (мовець), нульовим (спів, синь, хода). Префіксальний – словотв. формант додається не до твірної основи, а до всього слова (гарний-прегарний,
Постфіксальний – постфікси ся, сь, небудь, будь, то. Флективний – у творенні окремих похідних одиниць, у яких флексія крім основної граматичної функції утворює нову лексему, тобто виконує словотвірну функцію (раб-раба, Валентин-Валентина). Преф.-суф. – одночасне приєднання до основи словотвірних префікса і суфікса: безмежний, узлісся (уз…j), выновити, сутінок, суглинок, безвусий (без…о); Суф.-постф. – тільки в дієслів и(ти)ся – колоситися, телитися; Преф.-постф. – тільки для дієслів: вдуматися, добігатися, розминутися,
Лексико-семантичний – спосіб, при якому звукова оболонка твірного слова залишається незмінною, а слово набуває нового значення. (супутник, пісок (цукровий), ” Харків ” (готель))Морфолого-синтаксичний – охоплює похідні, які виникають при переході слів або словоформ з однієї частини мови в іншу: субстантивація (молодий, учительська, полонений), ад’єктивація (з дієприкм.:блискучий, лежачий камінь), адвербіалізація (віками, днями), прономеналізація (діло було (це), в одному селі (якомусь)), препозиціаналізація (край дороги (біля)), інтер’єктивація (Господи! Який жах! Жаль!), партикуляція (Жив собі чоловік), ко’юнкціоналізація (незважаючи на те, що; тому що).