“Основні мотиви лірики м. Зерова”
Сучасникам в історії української літератури відкриваються все нові й нові імена інтелігентів-літераторів, справжніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття й переходять у безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму.
Творча спадщина Зерова значна й багатогранна: він залишив нам вірші, написані в різних жанрах, поетичні переклади, антології, літературно-критичні наукові статті тощо. Творча діяльність М. Зерова розпочалась з перекладів.
“Закоханий у вроду слів”,
Уже в ранній літературній творчості, політик і літературознавець Микола Костьович Зеров намітив майбутнє української літератури, схилявся до думки про необхідність продовження на новому етапі розвитку й утвердження традицій класичної літератури.
У здобутку поета – класичні вірші-сонети. цей жанр ми зустрічаємо
Особливість літературознавчих суджень М. Зерова в тому, що він не був схильний до “чистої лірики”. Про це свідчать його репліки, висловлені під час літературної дискусії 1925-1927 рр. У 1922 році поет видає збірку віршів під назвою “Сонети і елегії”, до складу якої ввійшло багато оригінальних творів, а збірка “Камена”, видана в цьому ж році, засвідчила його зрілим поетом-художником. Твори, що ввійшли до цієї збірки, були написані Зеровим у Баришівці під Києвом.
Свої враження від життя провінційного міста автор передає не тільки у віршах, але й у невеликих оповіданнях.
Зеров був схильний до аналізу, синтезу, філософських роздумів про сутність життя. Осмислюючи роки розрухи, які супроводжувалися вимиранням сіл, хворобами, поет писав:
Блажен, хто “рокові час” Не відчував на власній шкурі. І бачив втіхи і краси, Знав революцію з фасаду…
У “Камені” поет піддає різкій критиці тих, хто не піклується про чистоту вірша, не дбає про його майстерну форму. Особливо не поважає автор тих, хто не розуміється в техніці віршування.
До збірки “Камена” ввійшло 9 перекладів римських поетів. Захопленість давниною нарекла неприємності. Зерова починають звинувачувати у відходжені від радянської дійсності, а сам поет “шукає себе”. Він прагне знайти своє “я”, своє розуміння
Трагічної громадянської війни. Краса, розуміння, відданість державі у творчій спадщині М. Зерова домінують над стихією руйнації.
Поет намагається у вічних, іноді біблійних, сюжетах, темах, образах знайти риси сучасності. Сучасності він присвячує певні публіцистичні твори. Писати їх нелегко, бо занадто складний психологічний світ тих, хто поряд із поетом. 1935 рік у житті М. К. Зерова був згубним. У Москві, на квартирі, його арештовують. У Зерова було передчуття цього лиха, і про це свідчить сонет “То був щасливий, десятилітній сон”.
Творчість М. К. Зерова не вивчена до кінця. Сучаснику не відомі літературно-критичні та наукові статті. Не всі переклади дійшли до нашого часу. Одним словом, творча спадщина найінтелектуальнішої людини епохи чекає свого дослідника.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)