Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Основна проблематика драми А. П. Чехов “Дядько Ваня”

Основна проблематика драми А. П. Чехов “Дядько Ваня”

1. П’єса “Дядько Ваня” як продовження й збільшення теми. 2. Новий тип драми. 3. Тема міщанства й вульгарності в драмі. 4. Мрія Чехова про внутрішнє звільнення особистості. У людині повинне бути все прекрасно: і особа, і одяг, і душу, і думки. Вона прекрасна, суперечки ні, але…

Адже вона тільки їсть, спить, гуляє, чарує всіх нас своєю красою – і більше нічого. У неї немає ніяких обов’язків, на неї працюють інші. .. Адже так?

А дозвільне життя не може бути чистою. А. П. Чехов Перший рядок цього уривка монологу доктори Астрова з п’єси

А. П. Чехова “Дядько Ваня” стала крилатої У широкому контексті всього висловлення вона використовується рідко. Але саме в цих словах укладена основна думка одного із кращих, на мій погляд, добутки письменника.

Міркування про цю п’єсу й обрано мною для розкриття теми твору. Тема що пропадає впустую особистості, упущених можливостей, марної краси, безглуздо витраченої життя, сліпого служіння “ідолові” – основна впьесе. Вона продовжує й поглиблює ідейну складову Чехова-Письменника.

Кожний з героїв п’єси страждає від нездатності або невміння змінити своє життя, кожний розуміє, що надходить

неправильно, але Нічого не може із цим поробити. Розчарування, безпорадність і безвихідність – основні настрої добутку. Маленький сімейний конфлікт переростає у внутрішній конфлікт кожного героя із самим собою й не має дозволу. У підсумку все залишається як і раніше.

В “Дядьку Вані” (1899) і трохи пізніше “Трьох сестрах” (1901) Чехов створює новий тип драми До нього в центрі було зіткнення діючих осіб, ідей або нерозв’язних протиріч. У його добутках побутовий будень стають головним і єдиним джерелом драматичного конфлікту. Всі споконвічні російські питання: хто винуватий? (А. І. Герцен), що робити? (Н. Г. Чернишевський) і коли прийде теперішній день?

(Н. А. Добролюбов), – знаходять своє ідейне втілення в сюжеті п’єс Чехова. Як відзначає Г. А. Млявий, “.. у світі чеховської драми страждають всі або майже всі, і ніхто конкретно в цьому не винуватий”.

А. П. Скафтимов поглиблює це зауваження: “…винуваті не окремі люди, а все наявне додавання життя в цілому”. Дійсно, нічого трагічного в житті героїв не відбувається, всі вони – хто в тузі, хто в неспроможній злості, хто в ледачій нудьзі, хто впраздности. Сталий порядок життя зробив їх гірше, ніж вони могли б бути.

Люди опошляються, як доктор Астров, озлобляються, як Войницкий, деградують, як Серебряков, перебувають у ледарстві, як Олена Андріївна, присвячують своє життя не людям, що заслуговують того, і при цьому терпляче несуть “свій хрест” до кінця, як Соня. У результаті стають несправедливий, байдужими друг до друга, а головне – стосовно себе. І так проходить життя…

У кожному з героїв підспудно зріє думка, що життя неодмінно повинна змінитися, вони багато про це міркують, але фінал один – усе вертається на своє місце. У самій назві п’єси вказується на простоту, повсякденність звичайність, що відбувається в житті героїв, їх самих. Це улюблений прийом Чехова-Художника. Розглянемо кожного з головних героїв більш докладно. Головний герой дядько Ваня трудиться в маєтку чоловіка покійної сестри разом із племінницею Сонею.

Практично все своє життя він, а тепер і Соня, працюють, щоб створити матеріальне благополуччя батькові Соні – професорові Серебрякову. Це підпорядкування свого життя чужий вони пояснять високою метою – служіння науці, допомозі “великому” людині, здавалося б, що самотужки добились багато чого в житті. Насправді ж виявляється, що Серебряков досить пересічна, посередня людина, якій пощастило легко зайняти потрібне місце в житті.

Він уміє красиво говорити, захоплювати за собою, показати себе. Але при цьому все життя він живе чужою працею й не замислюється про це. Зараз він – старими, хворими, роздратованими, дошкульними своїми капризами й причіпками як навколишніх, так і свою другу дружину Олену Андріївну Ця гарна, молода жінка, життя якої також проходить впустую. Вона нудьгує, страждає, але проте проводить життя в ледарстві.

Вона здатна захопити. У неї закохуються й дядько Ваня, і доктор Астров, але вона сама вже не здатна захопитися нічим Тема порожньої краси продовжена й у цьому добутку. Чеховська краса сильно відрізняється від тої краси Ф. М. Достоєвського, що може врятувати мир Олена Андріївна не втілення зла, вона сама жертва, але при цьому вона пасивно руйнує життя іншим. Дядько Ваня розривається між ненавистю до професора й любов’ю до його молодої дружини.

Доктор Астров, що планував зв’язати своє життя з лагідною й працьовитою Сонею, залишає неї назавжди. Напруга зростає, коли Серебряков вирішує продати маєток для того, щоб залишок життя спокійно провести встолице. Потрясає та байдужість і черствість, з яким він вирішує долі близьких йому людей. Його не цікавить, що буде з ними, тими, хто забезпечував всім необхідним і трудився заради його благополуччя.

Кульмінацією п’єси є “бунт” дядька Вані, звучить постріл, що нікого не вбиває й ні до чого не приводить. Бунт марний, як бессмисленен весь уклад життя. Мертва й умираюча краса ще один важливий лейтмотив п’єси. “Дивацтво” доктора Астрова – у його турботі про бездумну ліквідацію лісів, руйнуванні їх величної вікової краси. Він, що став з роками циніком, байдужою, приземленою людиною, розкривається у своїх переживаннях про природу із кращої сторони Це туга не тільки про природу, але й про уходящих красу землі, цілісності й правди в житті, людських відносинах.

Він мріє про інший порядок, де “…люди гарні, гнучкі… мовлення їх витончене, рухи граціозні У них процвітають науки й мистецтва, філософія їх не похмура, відносини до жінки повні витонченої шляхетності…

“. Почуває це й шкодує про це й Олена Андріївна, що вважає, що у всіх людях сидить “біс руйнування” і незабаром “на землі не залишиться ні вірності, ні чистоти, ні здатності жертвувати собою”. Сам Астров є теж образом краси, що гине. Розумний, обдарований, інтелектуально розвитий людина, здатний на вчинки, глибокі почуття, сам руйнується й зовні, і внутрішньо.

Фінал п’єси не втішливий: їде з маєтку Серебряков із дружиною, назавжди йде з життя Соні Астров, заспокоюється й вертається до своїх повсякденних занять дядько Ваня. Герої цієї п’єси, як і інших у Чехова, багато говорять, думають, сперечаються. Але це та суперечка, у якому не народжується істина. Положення відновлене, але це залишає відбиток трагічності, тому що разом із цим назавжди йде з життя цих людей надія на краще осмислене життя Чехов – майстер деталей, йому вдалося передати всю глибину горя, що, по його власних словах, “не швидко ще навчаться розуміти й описувати і яку вміє передавати, здається одна тільки музика”. Згадування цього чистого світлого й витонченого життя, про яку тужать герої – якийсь ідеал, якого не знає й сам автор.

Він тільки дає зрозуміти, що ті, хто чесно трудиться й живе життям простої людини, заслуговують іншої частки. І тут з особливою пронзительностью звучить чеховська мрія про те життя, коли й у людині, і в його житті буде все прекрасно. Відомий дослідник творчості письменника Г. А. Бялий справедливо відзначав: “…всю його творчість пролагапо шляхи й створювало передумови для внутрішнього звільнення особистості.

Чехів уважав це найважливішим завданням мистецтва”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Герой “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядько Ваня” Іван Петрович Войницкий, “витончена, культурна людина”. Колись заради сестри, нині покійної, Дядько Ваня відмовився від своєї частки спадщини, потім на зароблені важкою одноманітною працею засобу викупила маєток, розплатився з боргами й все своє подальше життя присвятив служінню чоловікові сестри – світилу науки, професорові Серебрякову. З виходом професора у відставку й...
  2. А. П. Чехов. “Дядя Ваня” Відкрита у Чайці нова лірико-епічна структура драматичного твору була незабаром застосована А. П. Чеховим в його іншій п’єсі – Дядя Ваня (1897), яку він позначив просто сценами з сільського життя, вивівши за межі жанрових гр. Аніція. П’єса ця народилася в результаті рішучої переробки більш раннього варіанту під назвою Лісовик, написаного...
  3. Основна проблематика твору Ю. Федьковича “Три як рідні брати” Юрій Федькович написав понад шістдесят прозових творів, у яких автор порушив проблеми буковинських селян, безправного трудового народу, жовнірів цісарської армії. Він підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, оспівував гордих і сильних людей. У повісті “Три як рідні брати” Федькович змалював реалістичні картини рекрутчини та поневірянь жовнірів....
  4. Основна проблематика новели “Перевтілення” Можна стверджувати, що головне у новелі – не сам процес перевтілення, а те, як до цього ставляться люди. Рідні спочатку стурбовані, коли Замза не виходить зі своєї кімнати, але варто їм було побачити його перевтілення, яквони забувають про те, що то їхній син і брат, який утримував їх довгі роки,...
  5. Основний конфлікт у п’єсі Чехова “Дядя Ваня” Особливість героїв Чехова-драматурга в тому, що всі вони – звичайні люди. Жоден з них не може претендувати на звання героя свого часу. У кожного з них є свої слабкості, і кожен з них в тій чи іншій мірі занурений в рутину повсякденного життя. Майже всі вони нещасні люди, які розчарувалися,...
  6. Основна проблематика комедії Мольєра “Міщанин-шляхтич” Дотепер не сходять зі сцен багатьох театрів світу: “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”. І однією з найкращих, найяскравіших його комедій є “Міщанин-шляхтич”, де автор намалював сатиричний образ буржуа. Головна проблема, на якій побудовано сюжет “Міщанина-шляхтича”, відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними...
  7. Проблематика драми Лесі Українки “Бояриня” Я вважаю, що головна проблема драми “Бояриня” – це проблема громадянської свідомості українців. Саме через те, що вони не усвідомлювали сбе як народ, у нашій історії дуже багато складних та неприємних моментів. Один із них – період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького. Це була людина, котра розбудила в...
  8. Проблематика драми Г. Ібсена “Ляльковий дім” Генрік Ібсен – відомий норвезький драматург, якого перш за все цікавили соціальні трагедії та морально-етичні проблеми. Почуття власної гідності, на думку письменника, людина повинна зберігати за будь-яких обставин. “Ляльковий будинок” є одним з найвідоміших творів Ібсена, в якому випливає проблема самопожертви заради кохання. Автор взяв історію однієї родини, де родинні...
  9. Трилогія Михалкова “Дядько Степу” У кожного літературного героя, що зачарував “Дядько Степу” серце читачів, є свій секрет чарівності. Добрий і весел дитячий улюбленець дядько Степу із трилогії “Дядько Степу” (1935), “Дядько Степу – міліціонер” (1954) і “Дядько Степу і Єгор” (1968). У безпосередності й добродушності головний секрет чарівності героя. Відношення дядька Степи до людей...
  10. Ленгстон Хуз Дядько Сем Ленгстон Хуз Дядько Сем – Ніхто не вибирає собі батька, матір і кревних і не відповідає за них,- сказав Простак.- Ми відповідаємо тільки за тих, кого самі собі вибрали, з власної волі. Я вибрав собі Джойс. Мою дружину, і люблю її. А кревна моя – Мінні, ота далека родичка, що...
  11. “Провідна ідея та проблематика драми Фрідріха Шиллера “Вільгельм Телль” “Вільгельм Телль” – серйозний і важливий для розуміння твір відомого письменника Фрідріха Шиллера. Він містить одразу кілька принципових ідей, які можна називати одночасно зрозумілими читачеві і такими, що не втрачали своєї актуальності протягом тривалого часу аж до сьогоднішнього дня. Як мені видається, провідною ідеєю драми є соціальна нерівність та її...
  12. Тематика і проблематика драми – П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 4. П’ЄСА П. КАЛЬДЕРОНА “ЖИТТЯ ЦЕ СОН” ЯК УТІЛЕННЯ СВІТОГЛЯДНИХ І ХУДОЖНІХ ПРИНЦИПІВ БАРОКО Ох, я нещасний! Ох, я безталанний! Боже правий, змилостився, Заміни на ласку гнів! Чим тобі я завинив – Тим хіба, що народився? П. Кальдерон Тематика і проблематика драми...
  13. Тютюнник – Оповідання “Дядько Никін” (скорочено) Виходимо з двору вдосвіта. У селі ще ні в кого й не світиться. Тільки де-не-де на стовпах уздовж вулиці лампочки ліниво-жовто поблимують на ранок. Дядько Никін відчиняє ворота, прикручені до стовпців іржавим дротом так, що їх треба, трохи піднімати, бо інакше з місця не зрушиш, а я тягну тачку з...
  14. Яку проблему порушує А. Чехов оповіданні “Хамелеон”? А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС – ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС Яку проблему порушує А. Чехов оповіданні “Хамелеон”? А. Чехов відомий як майстер оповідання. У своїх творах письменник порушував важливі проблеми людського буття. Один із них – оповідання “Хамелеон”. Письменник зображає тихе містечко, у якому проходить розмірене, сіре, нудне життя. Жителі досить...
  15. А. П. Чехов і театр Театр був для Чехова першим коханням. Цій любові він залишався вірним усе своє життя. Театр створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив театр. Чехов нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не повертатися до нього. Характерно також і те, що жанр водевілю він віддавав...
  16. А. П. ЧЕХОВ І ЙОГО МІСЦЕ В РОСІЯНЦІ ЛІТЕРАТУРІ У галереї портретів російських письменників серед бородатих, можу-чих у ліпленні й глибоко оригінальних фігур Тургенєва, Толстого, Плещеєва, Мея, Некрасова, Добролюбова, Достоєвського фігура, а точніше фігурка Чехова представляється такою незначительною, обыкновенною. Покладена нога на ногу, підперта рукою голова, волосся не більші й не маленькі, і пенсне докторське, нарешті, вираження особи скоріше...
  17. МІЙ ЧЕХОВ А. П. Чехов – чудовий російський письменник, драматург, що будує свої добутки на таких життєвих ситуаціях, які містять у собі всі умови для конфлікту й, отже, для активного напруженої дії. До них ставляться: “Ионыч”, “Агрус”, “Будинок з мезоніном”, “Дядько Ваня”, “Чайку”, “Бездоглядність”, “Палата № 6”, “Випадок із практики”, “Чорний чернець”,...
  18. Твір доповідь: Чехов драматург Протягом всієї своєї творчої діяльності Чехов виступав і як прозаїк, і як драматург. Між його прозою й драматургією існує тісний зв’язок, що виражається в спільності проблематики, широті соціально-філософських узагальнень, у подібних художніх прийомах. Взаємодія прози й драматургії благотворно відбивалося в багатьох його добутках, надаючи оповіданням (особливо раннього періоду) сценічність, драматургічну...
  19. Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід,...
  20. Антон Павлович Чехов: однин з найвидатніших російських письменників Одним з найвидатніших російських письменників останніх десятиліть XІX ст. вважають в усьому світі Антона Павловича Чехова (1860 – 1904). Як драматург і новеліст він зробив особливо вагомий внесок у всесвітню художню літературу, його твори мали найбільший резонанс в різних країнах на всіх континентах. У XX ст. на сценах Англії та...
Основна проблематика драми А. П. Чехов “Дядько Ваня”
«
»