Осмислення трагедії першої світової війни в поезії Г. Аполлінера “Зарізана голубка й водограй”
Один із засновників авангардизму Гійом Аполлінер, обстоюючи свободу мистецтва, вважав, що це досягається шляхом синтезу різних мистецтв. Тому поет прагнув створити так звану “візуальну лірику”.
Нова образність і поетична техніка відобразилась і в його вірші “Зарізана голубка й водограй”.
Вже сама назва містить образи-алегорії. Голуб – це символ миру. Але тут зарізана голубка. Одразу зрозуміла думка: заперечення миру, зруйнування миру.
Але чому водограй? Водограй – це символ неоднозначний. Вода – символ життя,
У вірші “і водограй рида зі мною” – метафора, яка підкреслює глибину розпачу ліричного героя: це ніби саме життя рида за тими, кого забрала війна.
На перший погляд, у вірші немає воєнних сцен, картин війни, битв. Але тим виразніше розумієш, наскільки глибока трагедія людини, душа якої “в тремкій напрузі” через долю друзів-солдатів.
“Печальні ваші імена”, – говорить поет. Цей епітет “печальні” і вказує на їх долю. Роздуми поета, його тривога за близьких зрозумілі кожному. І те, що вони виражені дещо незвично,
Поет звертається до близьких йому, називаючи імена: “Міє Мареє Єтто Лорі Анні і ти Маріє”. Відсутність знаків лише робить цей перелік ніби безкінечним. Але чому замість них “біля водограю що плаче й кличе голубка маревіє”? І тут виникає ще одне значення образу голубки – це образ духа. Це хтось із небесної сфери, а не з цього світу.
У поета ще є якась надія: “А як вони іще живі десь б’ються на Північним фронті”. Але “тим олеандри всі в крові і сонце ранене в траві на багрянистім горизонті”. Так виникає зоровий образ через відтінки червоного кольору, що набуває також символічного значення.
Отже, для поета війна – це кров і смерть, саме так осмислює він це явище у вірші “Зарізана голубка й водограй”. Цей твір став звинуваченням тим, хто розв’язав Першу світову війну й продовжував її вести.