Осмислення історичної долі козацтва у творчості Шевченка
Часи козаччини – це героїчні сторінки в історії України, славні сторінки подвигів і слави, героїв-лицарів, величі і краси козацької звитяги. Героїчне минуле нашого народу завжди захоплювало Тараса Шевченка, бо він був справжнім сином України. Поет говорить про “старину”, як про “диво”, що відійшло навіки.
Все йде, все минає – і краю немає, Куди ж воно ділось? відкіля взялось? –
Ставить він питання в поемі “Гайдамаки”, порівнюючи героїзм козаків із рабською покорою їх нащадків, своїх сучасників. Своїми творами великий
Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти.
(“До Основ’яненка”)
Велич і красу козацької звитяги Шевченко розкриває в поемах “Іван Підкова”, “Гамалія”, “Тарасова ніч”, “Гайдамаки”. Герої цих творів борються за волю проти ворогів свого народу і перемагають.
Картину волелюбства і мужності українського козацтва в боротьбі з турецько-татарськими ордами показано в поемі “Гамалія”. Із піснею вирушають запорожці
Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає. Ніхто на світі не втече! Огонь запеклих не пече.
І. Франко назвав поему “Гамалія” “погуком козацького геройства, відваги і енергії”.
Шевченко зображує козаків мужніми, сильними, волелюбними людьми, які
Панували, добували І славу, і волю…
(“Іван Підкова”) Вони завжди перемагають у поемах Шевченка, бо борються проти гнобителів свого народу. Красу і велич козацької звитяги поет бачить у тім, що вони прагнуть не власного добра, а волі і щастя свого народу. У поемі “Тарасова ніч” Шевченко зображує повстання козаків проти польської шляхти, яке очолює Тарас Трясило. Славний козак, “орел сизий”, він щиро вболіває за свій народ:
Бідна моя Україна, Стоптана ляхами! Оспівуючи перемогу козаків над ворогами, Кобзар водночас глибоко сумує:
Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки, гетьмани?
(“Тарасова ніч”) Для Шевченка козацтво завжди ототожнювалося з волею і славою України. У поемі “Гайдамаки” він показує козацько-селянське повстання 1768 року. Ватажки гайдамацького руху Максим Залізняк та Іван Гонта постають перед нами як справжні національні герої, возвеличені народом і оспівані ним у піснях.
Герою поеми “Гайдамаки” Яремі Галайді притаманні всі риси справжнього козака: мужність, хоробрість, відданість справі, волелюбність, ненависть до ворогів та вірність у коханні. Саме такими сильними, відважними і духовно красивими людьми бачив Шевченко борців за справу свого народу.
Великий Кобзар пишався героїчним минулим українського народу. Боляче йому було думати, що від слави козаків, величі і краси козацької звитяги
…осталися Могили по полю. (“Іван Підкова”)
Тому оспівує він героїв-козаків у своїх поемах, бо хоче, щоб вони назавжди залишилися в пам’яті народу і стали прикладом для нащадків. Ми повинні знати свою історію і пишатися нею, бо без минулого у нас немає майбутнього.
Рано втративши матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положили”, Т. Г. Шевченко все життя тяжко відчував своє сирітство. Йому все життя бракувало материнського піклування, материнської ніжності. Можливо, саме тому поет з особливою повагою звик ставитися до материнства. І це відбилося у його творчості.
Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів. Різні це жінки: є серед них такі, що, бажаючи щастя дітям, дбають лише про матеріальний здобуток і готові заради цього загубити кохання (“Мар’яна-черниця”, “Тополя”). Є нещасні матері-покритки, котрі, не в змозі перенести сором, гублять своїх новонароджених дітей (“Русалка”). Та подібних персонажів у поезіях Т. Г. Шевченка небагато. Переважають зовсім інші – зворушливі образи відданих, жертовних у своїй материнській любові жінок. Недарма Шевченко з пошаною підкреслює:
Слово “мамо”. Великеє, Найкращеє слово.
І заради того, щоб почути це слово від своєї дитини, героїні великого Кобзаря спроможні на все. Для молодої матері увесь світ зосереджується у дитині. Мати приділяє дитині всю свою увагу: годує, слідкує за чистотою, бавить. І дуже рано починає замислюватися над її долею, над тим, яке місце посяде її кохане дитя серед людей. А щоб це місце було гідне, треба не лише годувати сина чи дочку, треба їх виховувати. Шевченківська добра мати – будь то селянка (“Сова”) чи полянка (“Княжна”) – хоче дати своїй дитині освіту. Так, княгиня для своєї доньки
І книжечок з кунштиками В Ромні накупила. Забавляла, розмовляла, І Богу молитись, І азбуку по кунштиках Заходилась вчити.
(“Княжна”)
А неписьменна селянка теж хоче вчити свого сина.
День і ніч працювала вона, бідна вдова, І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило.
(“Сова”)
Кожна мати мріє про щасливе майбутнє своєї дитини, молить Бога за неї. Мотив материнської святої молитви – найпоширеніший у поезіях Шевченка:
…Мати повивала Мене, малого, і вночі На свічку Богу заробляла: Поклони тяжкії б’ючи, Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину…
Материнська любов жертовна. Шевченківські героїні здатні цілком забути себе заради дітей. Роздягнені, голодні, старі жінки мандрують по різних землях, відшукуючи “діточок”, що їх доля розкидала по далеких місцях. Син може забути матір, а вона ніколи його не забуде, до останнього подиху буде вірити, що зустріне, обніме свою дитину. І ця надія зігріває взимку самотню Сову, дає сили не просто вижити, а стати мудрою лікаркою героїні поеми “Відьма”. Мати здатна в усьому обмежити себе заради дитини. Так, наприклад, мандруючи з малим сином, вигнана батьками Катерина (з одноіменної поеми) вимушена жебракувати. І отримавши якісь дрібні гроші, не хліб, не хустки собі купує молода жінка, а медяник для свого Івася.
Особливе місце у Шевченківській галереї портретів матерів займає героїня поеми “Наймичка”. Породивши сина, Ганна підкидає його заможним літнім людям, у яких немає дітей. Зрадівши, старі всиновлюють маля, а Ганна наймається до них служити. Привітна, роботяща, вона швидко стає своєю у господі, встигає поратися “і у хаті, і на дворі, і коло скотини”. А найкраще доглядає малого Марка:
А коло дитини Так і упада, ніби мати: В будень і в неділю Головоньку йому змиє, Й сорочечку білу Що день божий надіває,
Грається, співає. Марко дуже любить наймичку, шанує її, запрошує бути на його весіллі за матір, бо стара господиня померла. Вся сім’я: і Марко, і старий Трохим, а згодом і дружина Марка, і їхні діти – ставляться до Ганни, як до найближчої родички. Проте вона не користується цим і відмовляється брати участь у весіллі, часто ходить на прощу до Києва. Вона не може жити без сина та його родини і водночас не наважується сказати Маркові правду, бо за моральними нормами того часу така правда осоромила б її кохану дитину. Ганна весь час картає себе і лише перед смертю встигає сказати Маркові, хто вона йому. Так усе життя ця мужня жінка присвятила синові і, забувши себе, зробила все, щоб не засмутити його, щоб не заплямувати його долю, його майбутнє.
Провідний для Шевченківської поезії образ матері підкорює читача своїм ліризмом, теплотою, ніжністю. Відчувається, що це найсвятіше для художника поняття. Недаремно воно розширюється до меж Батьківщини, яку повсякчас великий Кобзар називає ненькою, плаче над її тяжкою долею, картає її зухвалих та невдячних дітей, але сподівається, що Вітчиз-ну-матір чекає краще майбутнє:
Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами.





Схожі твори:
- “Мій друже, я Красу люблю… Як рідну Україну) (М. Вороний) Іноді мені здається, що українська нація – це нація поетів. Кожен вважає себе генієм і намагається будь-що донести своє творіння до широкого загалу, знайти свого читача. Та більшість із них так і залишаються невідомими чи маловідомими. Микола Вороний прийшов у літературу із бажанням змінити життя, піднести Красу, повести людей за...
- Правдивий образ промисловця і “Глитай’ з селян у драмі І. Карпенко-Карого “Хазяїн” Які твори стають класичним літературним зразком? Мабуть ті, в яких письменник розкриває таємницю людського серця, людського характеру. Від того, наскільки майстерно й правдиво він це зробить, залежить подальше життя твору в часі. Деякі твори залишаються актуальними навіть через кілька сотень років після їх народження, незважаючи на те, що людство іде...
- “Яку людину можна вважати благородною?” Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість “благого роду”. Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про...
- Реферат “Загадка життя і смерті Миколи Гоголя” Знаю – имя мое после меня будет счастливее меня. Н. В. Гоголь Навряд чи багато людей знає про загадкові події, пов’язані з народженням видатного письменника. Пропонуємо вашій увазі невідомі факти, версії та, можливо, розгадку таємниць Гоголя. Як це не дивно, але причиною народження Гоголя була хвороба його батька. В історії...
- Філософський досвід Сковороди Григорій Савич Сковорода народився З грудня 1722 р. в с. Чорнухах на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання “студентом богословських наук”. Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до складу російської місії в Угорщині. Працював домашнім учителем,...
- Доля освіченої дівчини у творах О. Кобилянської З іменем Ольги Юліанівни Кобилянської у нашій прозі пов’язане опрацювання нової теми – долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Письменниця гостро відчувала нерівноправне пригноблене становище жінки в тодішньому суспільному житті, яку сковувало, за словами О. Кобилянської, “рабство родинне і рабство суспільне”. У ті часи не...
- Абсурд і трагічний стоїцизм у романі Камю “Чума” Великий письменник-екзистенціаліст Альбер Камю визнавав абсурд як метафізичний стан особистості у суспільстві. Під абсурдом розуміється світове безглуздя, нісенітниця. Автор вважав цю проблему фундаментальною для людської спільноти. Та головним є ставлення до цієї проблеми. Камю говорив, що виявлення абсурдності життя не повинно означати завершення духовних пошуків, навпаки все тільки починається. На...
- Виклад повести Гюнтера де Бройна “Присудження, премії” У книзі Гюнтера де Бройна (род. в 1926 р.) “Присудження, премії” (1972) теж Мова йде про ролі й сутність людини, його відповідальності перед суспільством і перед самим собою. Але отут перед нами герой іншого плану У Тео Овербеке, доценті, літераторі, угадуються психологічні риси “маленької людини”: він боязкий, не вільний від...
- Українські фразеологізми на літеру “Х” Хазяїн свого слова – той, хто завжди здійснює те, що обіцяє; Халіф (каліф) на годину (час) – людина, що захопила владу або наділена нею на короткий час; Аж за очі хапати – дуже інтенсивно виявлятися, виділятися; вражати; За гаряче й студене хапати – усе робити, ні від якої роботи не...
- Пригоди, пригоди, пригоди… (за романом Вальтера Скотта “Айвенго”) Вальтер Скотт – це відомий англійський поет, романіст, народжений у Шотландії. Вальтер Скотт отримав освіту правознавця, але його захопленням є історія рідного краю, легенди, традиції, стародавні культурні пам’ятки, Зрештою він здобуває славу видатного краєзнавця, історика. В. Скотт зібрав і опублікував збірку шотландських пісень (1803). Як письменник, свій творчий шлях розпочинає...
- Твір з елементами викладу роману “Пролог” Серед художніх творів, написаних Чернишевським після роману “Що робити?”, найбільш значне місце займає роман “Пролог” (1865-1868), що складається із двох частин: “Пролог прологу” і “Щоденник Левицкого”. У цьому добутку письменник знову звертається до подій часів першої революційної ситуації. Назва роману здобуває символічний характер: мовлення явно йде про пролог вирішальних революційних...
- М. ГОГОЛЬ. ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ. РОМАНТИЧНА УМОВНІСТЬ ОПОВІДАННЯ “ВЕЧІР ПРОТИ ІВАНА КУПАЛА” Тема. М. ГОГОЛЬ. ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ. РОМАНТИЧНА УМОВНІСТЬ ОПОВІДАННЯ “ВЕЧІР ПРОТИ ІВАНА КУПАЛА” 1. М. Гоголь свій твір “Вечір проти…” називає… А Незвичайною подією. Б Напівлегендою. В Видуманою пригодою. Г Бувальщиною. 2. Хома Григорович не любив… А Бідних людей. Б Будь-яких лестощів. В Переповідати одне й те ж. Г Тих, хто...
- Людяність “Слова о полку Ігоревім” Нещасливою була доля рукопису “Слова…”. Наприкінці XVІІІ ст. російський збирач старовини Мусін-Пушкін придбав для своєї колекції рукописний збірник, у якому було і “Слово…”. У 1800 році воно вийшло друком, але у 1812 році бібліотека Мусіна-Пушкіна згоріла під час наполеонівського нападу на Москву. Залишилися тільки друковане видання і рукописна копія для...
- Тихий американець характеристика образу Фаулера Томаса Фаулер Томас – англійський журналіст, працюючий в Південному В’єтнамі в 1951 – 1955 рр. Втомлена, душевно спустошена людина, багато в чому схожа із Скоби, – героєм іншого роману Грэма Гріна – “Суть справи”. Він вважає, що його борг – повідомляти в газети тільки факти, оцінка їх його не торкається, він...
- Казки про тварин Вважається, що казки про тварин це в історичному плані найдавніший пласт народного казкового епосу. У праслов´янських племен, як і в багатьох інших народів, у період зародження та розвитку мисливства з´явилися прозові оповіді про звірів. Спершу вони носили магічний характер і мали на меті замовляти тварин – тотемних предків. М. Грушевський...
- Відгук на збірку Миколи Побеляна “Сніги на двох” (з літератури рідного краю) У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Миколи Побеляна “Сніги на двох”. Вийшла вона у серії “Бібліотека альманаху українців Європи “Зерна”. Із поезією для дітей цього автора ми знайомилися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора. “Сніги на двох” – це...
- Твір на тему – Павло Грабовський Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже! Чи довго тягти? З раннього ранку до піздньої ніченьки Голкою денно верти… П. Грабовський “Швачка” Павло Арсенович Грабовський – видатний український письменник, чиї твори зачаровують непідробною щирістю та справжністю. Він народився 11 вересня 1864 р. в с. Пушкарному (Харківщина) в бідній родині паламаря. Освіту здобував...
- “Моєму серцю снишся ти…” (інтимна лірика Ліни Костенко) Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом...
- Жартівливі поеми “Граф Нулін” і “Будиночок в Коломні” Олександр Сергійович Пушкін – чудовий поет, який працював у різних жанрах. Його перу було підвладне все. Ми насолоджуємося його прекрасної лірикою, романтичними поемами, драматичними творами. У своїй творчості О. С. Пушкін віддав данину і реалізму. Цікаві і своєрідні його поеми “Граф Нулін” і “Будиночок в Коломні”, написані в жартівливому тоні....
- Проблема національного відродження у поезіях Павла Тичини Па початку XX століття в українській поезії повіяло свіжими вітрами. Бурхливе життя 20-30 років розбудило приспані віками творчі можливості українського піролу, перед яким розкрилися (хоч на дуже короткий час) небачені досі перспективи самоствердження, національного відродження. Українські поети відроджували глибинну історичну пам’ять свого народу, будили його національну свідомість. Важливе місце серед...