Оруелл Джордж Скотоферма (скорочено)

Повість-притча
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Хазяїн Менора містер Джонс запер на ніч курники, націдив келих пива з бочки і завалився на ліжко, де вже похропувала місіс Джонс.
Як тільки світло у спальні погасло, усе господарство заворушилось. Ще вдень рознеслася новина, що минулої ночі старому кнуру Майору наснився сон і він хоче всім розповісти дивину. “Першими прибігли три собаки: Блюбель, Джессі, Пінчер, а потім свині”, кури, корови, вівці зайняли місця на соломі, голуби розсілися на кроквах. Кловер, кобила середніх років, Боксер, здоровенний,

але не дуже розумний кінь, коза Мюріель, дуже старий осел Бенджамін, дурненька біла кобилка красуня Моллі намагалися вмоститися так, щоб не подавити осиротілих каченят. Останньою прийшла кішка, яка зігрілася в теплі, заснула і пропустила мимо вух усе до єдиного слова.
Майор спочатку довго говорив про сутність буття, про коротке і нещасливе життя тварин, про їхню неволю і залежність від хазяїв, про те, що всі плоди їхньої праці дістаються людям.
“Люди – єдині живі істоти, які… не дають молока, не несуть яєць, вони дуже слабкі, щоб тягти за собою плуг, і бігають так повільно, що не можуть піймати навіть кролика”. Але саме люди розпоряджаються тваринами. Тому домашні тварини мають об’єднатися проти свого ворога – Людини.
Після довгої передмови Майор розповів свій сон про землю, якою вона стане пісЛя зникнення людини. А потім він заспівав давно забуту пісеньку про те, що світ насилля тварини знищать, влада двоногих впаде, і тоді товариство заживе щасливо. Усі присутні підхопили пісню і співали б, мабуть, усю ніч, якби не розбудили містера Джон – са. Хазяїн ферми схопив рушницю і вистрілив у темноту. Перелякані тварини розбіглися по своїх кутках.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Через три ночі старий Майор помер, але його остання промова надихнула тварин на повстання. Увесь тягар його організації ліг на плечі свиней. У цій справі особливо виділялися два племінних кабани, Наполеон і Сніжок. Їм допомагав маленький кабанчик Вискун, який був гарним оратором.
“Ці троє розвинули вчення старого Майора в систему поглядів, яку вони назвали Енімалізмом”. Найвірнішими учнями виявилися двоє робочих коней Боксер і Кловер.
Вийшло так, що пиятики містера Джонса призвели до занепаду господарства. Голодні тварини з’їли зерно, хазяїн і робітники почали бити їх. Ось тоді на Джонса і його людей з усіх боків посипались удари рогів і ратиць. Хазяїн і його підручні перелякалися і втекли, а тварини святкували перемогу. Вони спалили вуздечки, шори, утопили кільця для ніздрів, собачі цепи, ножі. Потім Наполеон видав усім подвійну норму зерна, а собакам по два сухарі.
Наступного дня тварини влаштували святковий похід навколо ферми, обдивилися луки, садок, ставок, ниви, які тепер належали їм. Потім вони зайшли у будинок, оглянули всі кімнати і вирішили зробити тут музей.
Після сніданку Сніжок і Наполеон зібрали всіх тварин і повели їх до стіни, на якій Сніжок написав Сім Заповідей:
1. Усяка двонога істота – ворог.
2. Усяка чотиринога істота чи птах – друг.
3. Тварина ніколи не носить одяг.
4. Тварина ніколи не спить у ліжку.
5. Тварина не п’є спиртного.
6. Жодна тварина не вбиває іншої тварини.
7. Усі тварини рівні.
Свині зуміли видоїти корів. Набралося цілих п’ять відер жирного молока. Сніжок повів усе товариство в поле, а коли всі повернулися додому, то побачили, що Наполеон кудись подів молоко.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
Тварини працювали, а свині робили все, щоб пристосувати знаряддя праці для чотириногих робітників. Коні впрягалися в косарки, а свині йшли позаду і віддавали команди. “Но-о, товаришу! Пішов!” чи “Тпру, товаришу! Тпру!”
“Усе літо справи на фермі йшли як по маслу”. Ніхто не лінувався. У неділю не працювали, а після сніданку спочатку піднімали прапор, зроблений із зеленої скатерки, потім проводили загальні збори з обговоренням резолюцій, авторами яких завжди були свині. Після обіду проводились гуляння та ігри. Найактивнішими завжди були Сніжок і Наполеон, але чомусь вони ні в чому не були згодні між собою.
Свині читали книги, вивчали ремесла. До осені і всі інші тварини навчилися сяк-так читати. Сніжок організовував різні Комітети: Комітет із Виробництва яєць для курей, Лігу Чистих Хвостів для корів, Комітет Перековування Диких Товаришів та багато інших. Наполеон не вірив у ці витівки і займався навчанням і вихованням молодого поокоління: дев’ятьох щенят Джессі і Блюбель та поросят.
Невдовзі розкрилася таємниця зникнення молока: його підливали в пійло свиням. Дехто почав обурюватися, але Вискун пояснив, що молоко необхідне свиням для того, щоб підтримувати їхні сили, адже саме вони виконують керуючу роль у суспільстві. Після промови всі вирішили, що так воно й має бути.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
До кінця літа чутки про події на фермі облетіли всю околицю. Містер Джонс усім жалівся на несправедливість. Його сусіди, містер Пількінгтон – хазяїн ферми Фоксвід, і містер Фредерік, хазяїн ферми Пінчфільд, злякалися, що повстання на фермі Менор перекинеться і на їхні володіння, адже по всій околиці вже прокотилася хвиля заворушень. Слухняні бики перетворювалися на звірів, вівці ламали загородки, корови перекидали дійниці. І, крім того, слова гімну “Всі тварини Британії” стали відомі усім.
На початку жовтня Джонс із слугами хотів захопити ферму. Сніжок став на чолі захисників, був поранений у битві, але зумів відстояти ферму. Люди, кинувши зброю, втекли.
Усі тварини безстрашно воювали з ворогом; Лише кобилка Моллі зникла з поля бою, заховала голову в солому і так пролежала всю битву.
Переможці зібралися разом, розповідали про свої подвиги. Було вирішено заснувати орден “Тварина-Герой” і нагородити ним Сніжка і Боксера, які були найхоробрішими в бою.
РОЗДІЛ П’ЯТИЙ
Моллі зникла. Ніхто не знав, де вона, але через деякий час голуби донесли, що бачили її запряжену в красивий візок. У її підстрижену гриву було вплетено кілька яскравих стрічок. Ніхто і ніколи більше не згадував імені зрадниці.
Січень був холодний. На полях робити не було чого, і тварини стали частіше проводити мітинги і збори, на яких виявилося, що Сніжок і Наполеон не можуть дійти згоди. Сніжок пропонував механізувати все важке виробництво, збудувати млин, а Наполеон оголосив себе противником усяких нововведень. Одного дня між двома лідерами виникла суперечка. Раптом Наполеон дивно свиснув, почувся гавкіт, і дев’ять величезних псів кинулися на Сніжка, який ледь устиг підскочити зі свого місця. Через хвилину він був уже за воротами ферми, й, тікаючи від собак, ускочив у дірку в живоплоті і зник.
Пси повернулися, оточили Наполеона і закрутили перед ним хвостами. Всі зрозуміли, що це були саме ті щенята, яких кнур узяв колись на виховання і зробив із них звірів. Наполеон, оточений псами, зійшов на поміст і оголосив, що віднині ранкові мітинги відміняються. У них немає ніякої потреби, адже всі питання тепер вирішуватимуться спеціальним Свинським Комітетом під його, Наполеона, керівництвом.
Тварини були налякані вигнанням Сніжка, виглядом страшних звірів, і тому промовчали. Вискун пояснив, що Сніжок був зрадником, що це Наполеон придумав збудувати млин і розробив, усі креслення. Дехто ще сумнівався, але їх переконали вишкірені зуби псів.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
“Увесь цей рік тварини працювали як прокляті” по десять годин на добу, а у серпні Наполеон заявив, що віднині вони добровільно працюватимуть на будівництві млина і в неділю. Пайку скоротили наполовину, але ніхто не обурювався. Урожай зібрали поганий, і зима мала бути голодною.
Камінь для млина добували в кар’єрі, і Боксер тягав великі брили.
Якось уранці Наполеон заявив, що для млина потрібне обладнання, а тому віднині Скотоферма вестиме торгівлю з сусідніми фермами. Вони продадуть сіно, частину врожаю, яйця через повіреного містера Вімпера. Дехто із тварин намагався нагадати резолюцію, у якій заборонялися гроші і торгівля, але Вискун за допомогою псів швидко навів порядок у головах товаришів.
Свині перебралися жити в будинок, який колись належав людям. Тваринам знову здалося, що вони пам’ятають якусь резолюцію проти цього, але Вискун зумів переконати їх. “Необхідно, – сказав він, – Щоб свині – розум і совість Ферми, мали спокійне місце для роботи. І гідності Вождя (а останнім часом Вискун називав Наполеона лише так) більше личить жити в будинку, а не у свинарнику”. Тварини занепокоїлися, що свині порушують Четверту Заповідь, але на стіні було написано: “Тварина не спить у ліжку на простирадлі”. Вискун пояснив, що ліжко – це місце, де сплять, а тому свині не порушують ніяких заповідей.
“До осені тварини буквально падали від утоми, та були задоволені Собою. Рік видався важким, і запаси їжі на зиму після продажу частини врожаю зерна і сіна були малі, але млин винагороджував за все.