Опис геоморфологичеськой карти
В описуваному районі відзначено три генетичних типи рельєфу: аккумулятивний, денудационний і ерозионно – аккумулятивний.
Денудационний розповсюджений у південно-західній і центральній частинах карти й займає приблизно 65 % загальної площі досліджуваного району.
Ерозионно-аккумулятивний тип рельєфу одержав поширення в північно-східному районі. На його частку доводиться порядку 20- 25 % площі.
Аккумулятивний генотип зустрінутий тільки в долинах великих рік – ріки Злодія, у північно-західному куті карти, і ріки Киштим на півдні.
При детальному розгляді відзначено, що всі шари мають пологе похиле залягання. Азимут падіння в південній частині – 80 – 90 град., у північної – 40 -45 град.. Виходи гірських порід на денну поверхню мають стрічкову форму.
Розглянемо докладніше кожний тип рельєфу.
А. Денудационний рельєф Денудационний генетичний тип рельєфу в даному районі підрозділяється на три типи: неструктурний, структурний і структурно-структурно-обумовлений.
А – 1. Неструктурний тип рельєфу На частку неструктурного типу доводиться близько
Його прояви являють собою подовжений смуги шириною 2-2- 3 кілометри ріки, що тягнуться уздовж, Зарашки (?) У північній частині регіону неструктурний тип розташовується уздовж вреза ріки Злодія й по її припливах.
У районі села Карасево даний тип рельєфу плавно переходить у структурно-структурно-обумовлений. Мови неструктурного типу впроваджуються на заході, уздовж ріки Киштим на півдні карти.
Ділянки розвитку неструктурного типу рельєфу ськладені породами пермської (P) , тріасової (T) і юрської (J) систем, зім’ятими в ськладні ськладки й расчленними розламами, загальний напрямок простягання осей ськладок – північно^-західне. Литологичеськи товща представлена мергелями, аргиллитами. Форма залягання шарів практично не відбивається в рельєфі. Поширено низькогірно-горбкувату рівнину, середні абсолютні оцінки становлять 400 – 500 метрів, середні перевищення -100 – 200 метрів. Сама вища крапка – гора Синя (707 м) , ськладена породами юрської системи. Схили ярів і річкових долин пологі. На сході й північному сході неструктурний тип рельєфу переходить у структурно-структурно-обумовлений.
А – 2. Структурно-структурно-обумовлений тип рельєфу.
Структурно-структурно-обумовлений тип рельєфу займає досить великий простір у межах аналізованої карти. Досить чітко виділяються дві області розвитку даного типу рельєфу: Західна й Східна.
У Західній області структурно-структурно-обумовлений тип рельєфу ськладають юрські й крейдові відкладення. Виходи цих порід тягнуться широкою смугою від північно-західного кута карти до південної рамки. Ширина на півдні й центральних частинах становить порядку 7 – 8 кілометрів, а до півночі (район села Карасево) зменшується до 3 – 4 кілометрів. Породи залягають похило, під кутом 10 – 15 град. Напрямок падіння на півдні – східне, перехідне в північно-східне на півночі.
Породи залягають порожнього похило, образуя область асиметричних пагорбів (сильно денудированних квест) ,.
– Квеста-Форма рельєфу виникла в результаті порожнього моноклинального залягання гірських порід, а також наявності товщ стійких порід, що утворять шар, що бронює. Виділяють основні елементи квест: а) пологий схил, б) крутий схил – уступ в) брівка. Тут рельєф відбиває форму геологічного тіла. Поверхня квести одночасно є й структурною поверхнею верхнього шару, що бронює, пологі схили яких спрямовані по падінню порід. Породи ськладені мергелями, піщаниками, аргиллитами. Вся товща поцяткована прослоями глин, які й піддаються денудації. Висота пагорбів може досягати 200-300 м (гора Кунья – абс. оцінка 915 м) Крутий схил іноді переходить в обрив (г Довга, г Лісова по західному схилі) Дану область структурно-структурно-обумовленого рельєфу не можна назвати грядами пагорбів, тому що вона сильно розчленована річковою і яружною мережею.
У північній частині долини рік переважно поперечні, а півдні поперечна й діагональна. Глибина вреза досить більша. Схили пологі й тягнуться майже до вододілів. На сході до структурно-структурно-обумовленого рельєфу також ставляться породи верхнього міоцену () , образуя, так звану, межгорную долину. Вона тягнеться на півдні від устя струмка Харбаз до району оцінки 265 на півночі. В обох випадках відкладення верхнемиоценового віку зрізуються рамками карти. Ширина смуги 2-4 км Породи представлені пухкими піщанистими глинами й вапняками – черепашниками, що залягають під кутом 0-5 град. У південній частині карти азимут пад. вост., на півночі – северо-вост.
На тлі рівнинної местн. виділяються рідкі асиметричні пагорби, висотою 50-100 м, пологі схили яких також спрямовані по падінню порід. Абс. отм. найвищого пагорба 376 м – м. Верблюд. У цілому висотні отм не перевищують 220-290 м Річкова мережа розвинена слабко, річкові долини неглибокі, поперечні, з пологими схилами А-А-3 Структурний рельєф Тягнеться вузькою смугою й чітко розділяється на дві частини: вост. і зап. На сході й північному сході він граничить із областю межгорной депресії верхнього міоцену, а заході й северо – заході з асиметричними пагорбами юри й мела. Ширина смуги на півдні сост. 5-7 км, а до півночі зменшується до 2 км. У межах структурного рельєфу виходять породи палеогенової системи й нижнього й середнього міоцену. Породи залягають похило під кутом 10-15 град., аз. пад. на півдні – східний, а до півночі переходить у північно-східний. Тут розвилися сприятливі умови для формування квестового рельєфу. Виділяються дві гряди квест: палеогенові й неогенова. Палеогенові відкладення(еоцен) ськладені вапняками й піщаниками. Вапняки ськладають шар, що бронює, а піщаники розташовані в підставі. Потужність відкладень 65 м, на заході до 50 м. Висота квести 200-250 м від підстави до брівки. Брівка чітка, уступ стрімчастий. Квеста сильно розчленована густою яружною мережею, що розділяє її на уступи й напівуступи (г Кинджал – 650 м, г Устур -770 м, г Куба -767 м) Схили ярів і річкових долин стрімчасті, глибини врезов значні, іноді промивають структурні вікна(на схід і східніше м. Устур) де виходять відкладення верхів верхньої крейди. Пологий схил є структурною поверхнею вапняків міоцену, які на захід перекриваються породами олігоцену й нижнього й середнього міоцену.
У підставі другої гряди квест розташовані породи олігоцену ськладені піщаниками пухкими й глинами потужністю 70 м. Далі йдуть мергелі й піщанисті глини нижнього й середнього міоцену, які перекриваються вапняками того ж віку і є шаром, що бронює, другий квести. Потужність відкладень 135 м, на заході зменшується до 70 м. Загальна висота квести від підстави до брівки становить 170 м, річкові долини мають більше пологі схили. Тут ми маємо ряд відособлених вершин(г Развалка -625 м і ін) Структурна поверхня простирається на відстані 4-5 км – на сході й 2-3 – на північному сході.
Б Ерозионно – аккумулятивний рельєф Розташований у північно-східній частині карти й ськладний породами нижнього й середнього пліоцену, які представлені піщаниками, конгломератами, галечниками. Падають у північно-східному напрямку під кутом 0-5 град. На тлі рівнини спостерігаються окремі пагорби висотою 200-250 м, з абсолютними отм.: м. Лиса 440 м, м. Лошкута 448 м. Річкова долина широка, врізана неглибоко, пологі схили досягають вододілів В Аккумулятивний рельєф На описуваній території яськраво виражений і представлений на карті двома основними ріками Ворой і Киштим. Ріка Злодія розташована в північно-західному куті й тече з південно-заходу на північний схід. Її поперечна долина урізається в пермські, тріасові, крейдові, палеогенові й неогенові відкладення. У долині ріки накопичувалися алювіальні відкладення представлені галечниками.
На півдні описуваної території розташована долина ріки Киштим, що перетинає карту із заходу на схід. Її поперечна долина урізається в пермські, тріасові, крейдові, палеогенові й неогенові відкладення. У долині ріки накопичувалися алювіальні галечники, по видимому невеликій потужності, тому що нижче за течією села Пронино вони часом зникають взагалі, оголюючи корінні породи.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)