Творчість Оноре Бальзака дуже складна для сприйняття. Здавалось би, його герої знаходяться на поверхні зі своїми болями, радощами, пристрастями. А насправді, розглядаючи їх, натикаєшся на таку підводну течію, що може поглинути і не дати випірнути на поверхню. Образи його творів такі реальні, що іноді забуваєш, що розглядати їх треба лише в контексті твору, і переносиш у дійсність і ставишся так, як ставився б до людей, існуючих поруч. Тоді вчинки героїв стають незрозумілими і неусвідомленими, а твір взагалі втрачає зміст. Але не слід забувати,
що основною ідеєю романтиків, засвоєною Бальзаком, був історизм, який базувався на засадах єдності людини і суспільства. Зображуючи сучасну йому епоху, Бальзак підносив особистість над побутом. Можливо, тому його творчість близька мені і моїм сучасникам. У зображенні своїх героїв, як центральних, так і епізодичних, письменник узгоджував соціальну належність героя з його мораллю. Найбільш показовою у цьому плані є “Людська комедія”, де автор з цілковитою точністю і повнотою дослідив специфічні особливості епохи. Найбільшу увагу, на мій погляд, привертає зображення автором “епохи грошей”, адже Бальзак
глибоко і тонко проник у сутність і “техніку” грошових стосунків. Він зумів проникнути у неестетичні сторони дійсності – брудні розрахунки спекулянта і катастрофу купця, які визначили більшість рис людського побуту і моралі. Я думаю, що не слід скептично ставитися до вислову доктора Б’яншона, що “гроші – релігія нового світу”, адже гроші в усі часи відігравали велику роль у соціальному житті. І саме злидні, відсутність грошей, побутові умови стають тією зовнішньою силою, що протистоїть особистості. Тому так часто герої Бальзака боряться з грішми, а не служать їм, бо на думку самого автора “вигодою можна пояснити лише принизливі вчинки”. А в “Людській комедії” присутній цілий натовп позитивних героїв, адже письменник вірить у людину та її невичерпні духовні сили. Образи д’Еспара або Монжено можна розглядати в двох аспектах: або як позитивні образи сучасних аристократів і банкирів, або як символ неможливості доброчинності сучасного суспільства. Велику увагу приділяє Бальзак визначній особистості. Могутня особистість, здатна на великі зусилля волі і на боротьбу з людьми і обставинами, приваблює письменника незалежно від мети її діяльності: чи то бунтарство проти ідеологічних пут, чи то проти поневолення думки. Визначна особистість, незалежно від роду занять, наділена величезною потенційною силою, владою над зовнішнім світом. Усі герої цього плану являють собою лише варіанти одного типу. І Наполеон, і Вотрен – люди однієї породи, але перший піднявся на вищий щабель політичного життя, а другий залишився на дні людського океану. Сила випадку допомогла Наполеонові виявити геніальність, а відсутність належних обставин призвела Вотрена до боротьби з суспільством. Роль перемоги героя над ворожими зовнішними обставинами визначається так: “Немає принципів, є тільки події; немає законів, є лише обставини; вища людина пристосовується до подій і обставин, щоб керувати ними” (“Батько Горіо”). Сучасна Бальзакові дійсність відбилась на сторінках першого роману, написаного як частина великої цілісності, названої згодом “Людською комедією”. “Батько Горіо” є, так би мовити, ключовим твором, до якого сходиться уся попередня творчість Бальзака. У центрі подій знаходиться п’ятиповерховий будинок, де і відбуваються драматичні, повні несподіванок, події: убивство спадкоємця, грабунок, розпуста. Автор трагічно показав побут міщанський і побут аристократичний, між якими важко знайти розбіжності, легше знайти спільні риси. Оноре Бальзак – постать неординарна. Попри всі протиріччя своїх поглядів він залишив нащадкам величезну галерею образів, які увійшли у світову літературу свідченням геніальності великого майстра. А головне, він був одним із перших французьких письменників, які з такою гостротою відчули свою сучасність.
