Існує думка, що по-справжньому можна пізнати й зрозуміти письменника, лише побувавши на його батьківщині, у місцях, пов’язаних з його життям і творчістю. І вона має підстави для існування. Життя й творчість Олеся Гончара пов’язані з Полтавщиною, Харківщиною, Дніпропетровщиною, де він народився, учився, працював, з Києвом, де продовжував навчання в аспірантурі, працював і де жил з 1946 року. Але не менш тісно вони переплелися й з нашим сонячним краєм, що він неодноразово відвідував і який йому довіряв свої повноваження в парламенті, депутатом
якого він був від трудящих Херсонщини не одне скликання
Олесь Гончар найбільше повно й глибоко зобразив наших трудівників, історичне минуле й сьогодення. На матеріалі степового краю він створив не одне оповідання, новелу, нарис, статтю, а також романи й повести: “Таврія”, “Перекоп”, “Тронка”, “Беріг любові”, “Бригантина” та інші. Особливе місце серед них займає дилогія “Таврія” і “Перекоп” – добутку історичні, у яких зображені події дожовтневого життя й громадянської війни, а також новелістичний роман “Тронка”, присвячений теперішнім проблемам одного степового
села, проблемам, які хвилюють увесь світ. Тривогами за долю людства, нашої планети пронизані думки багатьох героїв Гончара. “Маленької стає планета, а людина велетнем став. Вона може зруйнувати це небо, хоча й не може створити його знову. Здатний спалити Хмари, які от рожевіють на сході, але знову не створить їх. У владі людини – отруїти повітряну оболонку планети, отруїти води океанів, хоча потім очистити їх він уже ніколи не зможе… Але якщо може людина так багато, те під силу йому й припинити все це! Коштуємо на тім рубежі, коли планета, цей чудовий корабель людства, має потребу в захисті”, – зауважує капітан Дорошенко. “Земля – не полігон”, – говорить Колумб в “Людині й зброї”, і мріє всю землю пшеницею засівати. Олесь Гончар не раз підкреслював, що ” Література починається зі співчуття до людини”, теперішні добутки “народжуються з болю насамперед”, “обов’язок літератури, мистецтва я бачу в тім, щоб допомогти людині стати людяніше. Адже від рівня його духовності, морального розвитку в кінцевому результаті залежить все наше Майбутнє “, “бідує сьогодні в охороні природне середовище, але не тільки це середовище. Вимагає охорони також і душу людини, наші взаємини людські між собою. Література теж хоче прикласти зусилля до того, щоб не розповзалися, скажемо, байдужість, черствість, холод, які іноді можна спостерігати між людьми”. Герої Олеся Гончара – прості трудівники й разом з тим мудрі філософи, які піднімаються у своїх роздумах до загальнолюдських, планетарних проблем
(2 votes, average: 3.50 out of 5)