Home ⇒ 📕Біографії ⇒ Олекса Коронатович Стефанович

Олекса Коронатович Стефанович

Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У 1944р. жив Міттенвальді (Німеччина), з 1949р – у м. Буффало (США) де й помер 4 січня 1970р.

Був членом літературного угруповання “празька школа”. Його лірика неоромантично – символічного характеру продовжує

традиції раннього українського модернізму, започаткованого М. Вороним, П. Чупринкою захоплює енергійністю, вишуканістю ритмомелодикою. Автор поетичних збірок “Поезії” (1927), “Зібрані твори”(1975) включають недруковані за життя поета його збірки “Кінецьсвітиє” та “Фрагменти”.

Як срібно скрізь! Куди не кинь,

Усе виблискує іскриться…

Як чисто може засвітиться

Земне в небесну голубінь!

Душа окрилена, окріпла:

“Кому славу свою пошлю?!”

Не день в саду моїм, а шлюб

Блакиті ясної і срібла.

У 1914 році закінчив духовну школу в Клевані на Рівненщині. В 1928 – 1930

рр. відвідував також виклади на філософському факультеті Українського Вільного університету. Жив з принагідних заробітків, найчастіше з приватних лекцій, з праці у різних видавництвах, як вихованець хворих дітей тощо.

* Сонет *

Із Подєбрад до Праги і назад,

Щоб завтра знов покинути, як птиця,

Якій ніде надовго не спуститься,

Якій простір і вітер, а не сад.

Хай вигнання часом у сто крат

Бува темнішим і тяжче, ніж темниця, –

Іще яснім і різбленіше сняться

На чорнім тлі золотоверхий град.

Давно душа подружена з піснями,

Але мудріш од співу німота –

Владніше струн уміє вона звати

У висоту, де світиться мета

І віє дух аріри і посвяти.

Уже перші надруковані на початку 20 х років XX ст. , вірші О. Стефановича. привернули увагу літературних кіл української еміграції у тогочасній Чехословаччині. Згодом він зажив слави одного із найталановитіших поетів празької школи., але його замкнутість, само ізольованість і очевидно, особлива вимогливість і не дали змоги помножити її, самоутвердитись уже в новій, другій еміграції, де він жив більш ніж скромно. Опинившись фактично поза літературним життям української громади. На Україну оригінальна поезія О. Стефановича недійшла не мала тут жодного відгуку й визнання.

За цими, зовні скупими фактами життя о. Стефановича приховане велике й напружене, інтелектуальне життя поета, яке, реалізувалося у його натхненній поетичній спадщині. Друкуватися о. Стефанович почав 1923 р. в українській емігранській пресі – журналах “Нова Україна”, “Веселка”, “Український студент”, “студентський вісник”.

Батьки готували сина до духовної кар’єри. Волинська духовна семінарія була російськомовним навчальним закладом і не дала майбутньому поетові ані найменших знань української мови та літератури.

Любов до рідної мови він успадкував від батька – українця та селянського оточення. Потрапивши в еміграцію О. Стефанович уже зробив свій вибір : Україна її воля й державність. У Празі опинився в середовищі української інтелігенції, гуртувалася навколо українського вільного університету Педагогічного університету ім. . Драгоманова Української господарської академії в Подєбрадах, Українського інституту – громодознавства та інших, культурних і видавничих центрів. У Празі тоді жили й працювали відомі українські письменники О. Олесь С. Черкасенко, Є. Маланюк, О. Ольжич та інші письменники, які й сприяли тому, що молодий О. Стефанович став поетом, посів одне з провідних місць серед празької групи.

Перші друковані твори О. Стефановича ще позначені символістською поетикою й образністю. Барвисті, соковиті переважно краєвиди рідної Волині, картини селянського достатку достатку. Осінь у Стефановича переоніфіковано в образок то княгині Люди, гожої господині, смоглолицьої молодиці з круглими синіми очима, то сумної влади, поруч із ліричним настроєм – реалії тогочасного життя.

Найвищим злетом української державності в розумінні поета є княжа доба а вже її відлунням стали козацькі часи й українська революція 1917 – 1920 рр. Свідок і учасник вікових визвольних змагань українців для О. Стефановича – золотоверхий Київ над Дніпром, якому присвятив одну з перлин своєї лірики – вірш “Київ”(1937).

Піднявся злотно – зелено,

А за тло – густа синьота,

Хай яка влада вагота,

Її скине смагле решето,

Йшов Батий на нього не двічі,

Та зникав туманом примар, –

Він стоїть мов князь – володар,

Йому вічність дивиться в вічі.

Невелика за обсягом, але вагома за змістом і образно стильовими пошуками поезія О. Степановича помітно розширює й збагачує новітній поетичний контекст, заповнюючи ще одну прогалину українського поетичного всесвіту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Олекса Влизько Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року на станції Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії, де його батько служив дяком, псаломщиком. Там і почав навчання, а продовжив його на батьківщині діда – в с. Сингаївка на Звенигородщині. У 13 років важко перехворів на скарлатину і втратив слух. Ця травма компенсувалася...
  2. ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО Літературна діяльність Олекси Петровича Стороженка (1806 – 1874) припадає на 50 -60-І рр. XIX століття – переломний, складний І суперечливий період у суспільно-політичному, економічному та духовному житті українського народу. Це були часи боротьби проти кріпацтва, коли, за словами В. І. Леніна, “передова думка Росії під гнітом небачено дикого і реакційного...
  3. ОЛЕКСА КОБЕЦЬ Олекса Варавва (псевдонім – Олекса Кобець) народився 28 березня 1889 року в сім’ї бідних хліборобів, які не могли йому дати матеріального забезпечення так, що вже на 14-му році життя, після закінчення канівської 2-класної школи, яка за статутом 1872 року дорівнювала 6-м класам гімназії, довелося хлопцеві покинути рідну хату й самому...
  4. Влизько Олекса Федорович Парубоцьке І Гей, піду на села у веселім марші, Щоб за плугом взнати, чи поет і я! Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя! Як і кожний, буду! В парубоцькім колі Вечором зі сміхом вийду на майдан. (Позабувши місто, де панелі голі, А на них...
  5. Влизько Олекса Федорович Дев’ята симфонія Монолог Вогню, вогню! Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о світе мій терновий, В обійми сонячні! Як теплий птах І птах вогненний облітаю серцем По всіх світах. Над людом простягаю Безмежні крила. Хай приходять всі Під їх покрови. Як не знайдуть раю, То знайдуть пекло молодих...
  6. Скарб – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО скорочено ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО Скарб Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика!...
  7. Влизько Олекса Федорович Баляда про короткозоре Ельдорадо В далекі моря пішли кораблі З людьми, що набридли своїй землі. А людям набридла своя земля, Набридла людям ласка короля, І вони прийшли до портів іздаля. У людей по кишенях вітер гуляв, І чортик ножа виглядав з халяв. Був у них хаотично оздоблений ріт – Од легеньких пушків до великих...
  8. Влизько Олекса Федорович Баляда про остаточно короткозоре Ельдорадо В нудний океан пішов корабель З людьми, що втекли від своїх земель. Бо власна земля – холодна й німа, Бо власна земля, як завжди,- тюрма, А краща усюди, де нас нема. Конкістадори пливли, було! Від ромів і райн в голові гуло. Тепер над трубами жодних райн. Простий пароплав, без ніяких...
  9. Життєве кредо Михайла Драгоманова На межі двох епох в українському національно-визвольному русі перебуває постать Михайла Драгоманова. Народився він на Полтавщині в родині, яка цікавилася історією та літературою. Михайло навчався в Полтавській гімназії і, маючи доволі жвавий характер, вступив у конфлікт з керівництвом, за що хлопця мало не виключили зі складу учнів. Проте інтерес до...
  10. ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з...
  11. Основні тези памфлету І. Багряного “Чому я не хочу вертатися до СРСР?” За часів СРСР велика кількість українських митців вимушена була покинути межі своєї Батьківщини і оселитися за кордоном. Наші співвітчизники жили у Канаді, у США, в багатьох країнах Європи. Відомі мистецькі організації, що дістали свою назву за місцем мешкання поетів та письменників: Нью-Йоркська група, наприклад. Окремою сторінкою розвитку української літератури стала...
  12. Амвросій Лук’янович Метлинський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Амвросій Лук’янович Метлинський (1814-1870 pp.) Амвросій Лук’янович Метлинський за життя вів дуже різнобічну діяльність. Окрім того, що він був літературознавцем та науковцем (з 1843 по 1849 рік – професор руської словесності Харківського університету, з 1849 по 1854 – професор Київського університету), А. Метлинський був ще й поетом, і видавцем. Хоча...
  13. І. Котляревський – “батько нової української літератури” Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор “Енеїди”, “Наталки Полтавки” й “Москаля-чарівника”, – за словами О....
  14. Завадович Роман Дитинство Роман Завадович провів у селах Плісняни, Присівці (тепер – Зборівського району) та Ремезівці (нині – Золочівського району Львівської області). Закінчив початкову школу в Присівцях, Вчився у гімназіях Золочева й Тернополя. Великий вплив на нього справили Іван Франко, з яким упродовж трьох років – у 1912 – 1914-му під час...
  15. Михайло Грушевський Вражає велике поле творчої діяльності Михайла Грушевського: Історія, етнографія, археологія, літературознавство, соціологія, публіцистика, художня творчість, суспільно-політична сфера Наукова спадщина надзвичайно велика й різноманітно, він автор майже двох тисяч робіт, які збагатили європейську й національну культуру. Особливий інтерес викликають драматичні Твори Грушевського: “Хмельницький у Переяславі”, ” Ярослав Мудрий “, а також...
  16. Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток...
  17. Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у великій мірі вирішила подальший розвиток...
  18. “Значення “празької школи” для української літератури” Кривавий жовтень 1917 року та братовбивча війна відкинула багатьох українців далеко за межі України. Багато українців опинилось у Чехословаччині, яка зустріла їх гостинно. Тодішній президент Томаш Масарик симпатизував українцям, тому доклав багато зусиль, щоб надати можливість емігрантам здобути освіту. У Подєбрадах та у Празі відкрився ряд вищих учбових закладів, в...
  19. Липа Іван Львович Липа Іван (літературні псевдоніми – Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865 – 13 листопада1923) – громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства “Братство тарасівців”. У 1917 р.- український комісар Одеси, член ЦК Української партії соціалістів-самостійників. У 1919 р.- міністр віросповідань УНР. Народився 24 лютого 1865...
  20. Творче кредо Олега Ольжича Олег Ольжич – син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба) – прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки. У творчому доробку письменника – кілька поетичних збірок (“Рінь”,...
Олекса Коронатович Стефанович
«
»