Один день Івана Денисовича характерисика образа Тюрина Андрія Прокофьевича
Тюрин Андрій Прокофьевнч – ув’язнений, бригадир. Від бригадира в зоні багато чого залежить, тому що в його руках процентовка, а від її життя зека залежить більше, ніж від роботи. Яка процентовка, стільки хліба, такі пайки одержиш. У зоні ж “двісті грам життям правлять”. Коротше, бригадир годує.
Т. – свій бригадир, людина. Був звільнений з армії як син кулака. Добрався додому – батька вже погнали, мати з дітлахами чекає етапу. Відбуває Т. другий строк. У тридцять восьмому зустрів він на Котласской пересиланню свого колишнього комвзвода,
Вони йому допомогли у вагон залізти й ховали від кондуктора сохранником. Третім строком загрожує Т. начальство, коли він за бригаду заступається, але його не залякаєш, він своїх хлопців в образу не дасть і сам працює з ними на рівні. Буйновского намагається хоч на ніч від карцеру врятувати, до перевірки дотягти (а загрожує йому 10 доби, після яких уже з больнички не вилізеш).
Особа в бригадира в горобинах великих, від віспи, шкіра на особі як кора дубова. Голова обстрижений, як у всіх, і серед сіруватих волось багато сивини розсіяно. Бригадира в бригаді поважають, працюють на совість, знають, що той їх не продасть, і самі ніколи його не обдуряться Шухов знав Т. ще по Усть-Ижме, і тут, у каторжному, Т. перетягнув його до себе вбригаду.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)