Один день і ціле життя російської людини в повісті А. И. Солженицына “Один день Івана Денисовича”
На дню в нього видалося сьогодні багато удач… А. Солженицын. Один день Івана Денисовича Повість А. И. Солженицына “Один день Івана Денисовича” була написана в 1959 році за дивно короткий строк – сорок днів. Це перше, “дебютне” виступ письменника в пресі відразу привернуло увагу читачів і критиків до добутку й самого автора, стало подією суспільно-політичним. 11 клас Перед нами – докладне оповідання про один день укладеного Щ-854, Івана Денисовича Шухова, його думках, почуттях, відношенні до що відбувається. Ціле життя “зека”
Адже для ув’язнених один день схожий на іншій: строгий режим, убогий пайок, виснажлива робота, повне безправ’я перед особою “начальства”. Щодня приносить людині суворі випробування на фізичну й духовну міцність, внутрішню витримку, уміння зберегти віру в себе, не втратити достоїнства. Все происходящее в таборі А. Солженицын проганяє крізь призму сприйняття свого героя, і ми розуміємо, що у світі, обмеженому колючим дротом, свої поняття про щастя й нещастя,
Конвойні, наглядачі, сусіди Івана Денисовича по бараку… І всі вони виявляються такими різними, незважаючи на те, що більшість із них мають номера замість імен, позбавлені всіх прав і перетворені в суцільну масу сірих тілогрійок. Що ж допомагає людям вистояти в цьому жорстокому світі, не втратити людських рис?
Для Івана Денисовича це – праця, робота. Рядовий селянин у минулому, він має золоті руки й світлу голову, терплячий і кмітливий. Робота приносить Шухову радість, і тому, коли він на етапі кладе стіну, він забуває й про лютий мороз, і про своє рабське положення
Радується його хазяйська селянська душа, і Іван Денисович навіть готовий іти на ризик бути покараним, аби тільки закінчити цю роботу із совісті. Працьовитий і ощадливий, він не може допустити, щоб пропав розчин, надійно ховає його, щоб не втратили й не украли. Іван Денисович готовий допомогти своїм товаришам, і ті платять йому щирою повагою
Шухов знає, що якщо не лінуватися, то й у таборі можна “підробити” пошиттям чохлів на рукавички й тапочок, майстерно зробленими перочинными ножами й ложками, наданням послуги бригадникові. Допомога потрібна всім і завжди, до того ж у таборі завжди платять послугою за послугу. Однак Іван Денисович не так простий, щоб з любов’ю ставитися до будь-якої роботи не перебираючи, адже “вона, як ціпок, кінця в ній два: для людей робиш – якість дай, для дурня робиш – дай показуху”. Безглузда праця або робота із примуса ніколи не прийде Шухову По душі
Незважаючи на всі труднощі й випробування, які йому довелося пережити, Шухов не втратив внутрішньої сили й волі. Не зрячи Алешка-Баптист говорить про нього, що Іван Денисович, “може бути, і забув, какою рукою хрестяться, але зберіг внутрішнє світло”. Тому, незважаючи на страшні деталі, можна сказати, що повість А. Солженицына оптимістична: вона доводить, що навіть у нелюдських умовах можна зберегти в собі людини
Читаючи повість, ми не тільки довідаємося спосіб життя ув’язнених, їхній безрадісний побут і найтяжка робота, але й довідаємося людей, у кожному з яких відбилося щось типове, істотне для розуміння суворого й страшного часу, коли безцінне людське життя перетворилося в знецінену… “Один день Івана Денисовича” був зліпком
(1 votes, average: 5.00 out of 5)