Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка”
Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати – це втілення чистоти і духовності, терпіння і сили, краси і ласки. Тільки жінка-мати здатна на справжню самопожертву. Заради дитини вона готова зректися всього, відмовитися від особистого щастя, віддати життя. Але образ матері не завжди був однаковим у творчості Шевченка. Катерина з однойменної поеми залишила сина на дорозі, не змогла витримати душевних страждань і закінчила життя самогубством. Зовсім іншим є образ матері у поемі “Наймичка”.
Історія
Вона змушена була страждати весь свій вік через те, що Марко вважає матір’ю іншу
Вранці Марко до наймички
Ручки простягає
І мамою невсипущу
Ганну величає…
Ганна фактично виховала Марка, але при цьому залишилася тільки наймичкою, а на більше і не претендує, бо розуміє, що так краще для самого Марка.
Ганна стала майже членом родини. Її поважають, а дід радиться із нею, з ким би одружити сина. Її запрошують бути матір’ю на весіллі, бо стара Настя вже давно померла. Але Ганна відмовляється, хоч, напевне, в душі бажала цього найбільше, і знову заради сина, щоб з нього не сміялися люди. І Катерина, жінка Марка, ставиться до неї з повагою. Ганна ніби і радіє, і водночас тяжко плаче, бо її син не знає, що вона його мати.
Ганна зізнається йому в цьому тільки перед смертю:
Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати.
Шевченко з великою повагою і любов’ю розповідає про Ганну, хоч з точки зору народної моралі вона і нагрішила. Але заради сина ця жінка відмовилася від сімейного щастя, не заробила собі на власне господарство. Таким чином, вона спокутувала свій гріх. Образ Ганни увійшов у літературу як взірець люблячої матері.