“Образ Жульєна Сореля у романі Стендаля “Червоне та чорне”
Жульєн Сорель – це невисокий парубок років вісімнадцяти-дев’ятнадцяти, син теслі. В його родині усі широкоплечі, ставні, дужі, а він маленький та худенький. Його брати і батько ненавидять його, а він, в свою чергу, ненавидить їх. Священик місцевої церкви навчив його грамоті і Жульєн вивчив латинську мову і займається самоосвітою, читаючи книжки. Завдяки цьому він і потрапив у будинок Реналь, де геть усі дивувалися, як йому вдалося вивчити Біблію. Може, він і мав колись якісь людські позитивні якості на кшталт людяності, щирості, доброти, взаємодопомоги,
“Тримати Матильду в постійному страху!” – це була його настанова щодо Матильди, та навіщо ускладнювати життя собі й псувати його іншим?! Невже не ліпше просто жити, саморозвиватись, самовдосконалюватись, читати, подорожувати, створити сім’ю чи зробити якесь шалене відкриття – полетіти разом з братами Райт у першому літаку, винайти щось, аби полегшити життя собі та людям?
В кінці роману Жульєн поводить себе якось пафосно (промова в залі суду), йому важливою є думка оточення. Але… він геть байдужий цим людям, тож якою була його мета? Невже ці жертви вартували цього?
(4 votes, average: 3.25 out of 5)