Образ жінки в димку срібного століття (есе)
На рубежі XIX-XX століть загадковий і витончений стиль модерн, з його прихильністю до текучих форм, блідим акварельним тонам, створив ідеал нової жінки – тендітної, вишуканої, таємничої. Поети срібного століття дуже вплинули на створення такого образа ідеальної жінки свого часу. А жінки прагнули бути схожими на вірші своїх поетів. Капелюхи прикрашаються екзотичним пір’ям, плаття з оксамиту, парчі й атласу блискають візерунками з бісеру й стеклярусу, металевою ниткою, до цього додаються різні аплікації, сутаж. Співають Костянтин Бальмонт,
Ти для мороку відкрита душою,
И в тьмі ти мерехтиш, як світло
И, прозрівши, я навіки з тобою,
Я твій раб, я твій брат і поет…
Модерн збагатив жіночий костюм новою колірною гамою – сірий^-сірі-блідо-сірі, зелені, жовтий^-жовті-блідо-жовті тони офарбили крепы й тафту, мусліни й крепдешини на блузках і платтях. Боа зі страусового пір’я й лебедячого пуху, довгі хутряні палантини прикрили містично одягнених дам. Якщо яка-небудь жінка віддавала перевагу відкритості, поети срібного століття відразу зверталися до відступниці віршем Валерія Брюсова,
Об закрій свої бліді ноги!
Витончені туалети доповнилися довгими лайковими рукавичками, мереживними капелюхами, витонченими ридикюлями й розкішними віялами. Модниці носили шкіряні й лаковані туфельки на високому фігурному каблуці. Саме ці каблуки мав на увазі Олександр Блок, коли писав:
Так втикай же, мій ангел учорашній,
У серце гострий французький каблук
Розкішні парфумерії Москви й Петербурга пропонували мило, креми, пудру й парфуми, що не уступають продукції відомої французької фірми “Коти”. Одночасно зі шматочком запашного мила покупниця одержувала портрет якої-небудь зірки сцени або екрана, можливо, і портрети поетів срібного століття із друкованим автографом. У моду ввійшли й квіткові есенції – конвалійна, лавандова й т. д., які дами носили із собою в сумочці в дерев’яному футлярчике. До пробочке прикріплений була скляна маточка, за допомогою якого в будь-який момент можна було капнути дві^-двох-дві-одну-дві краплі на волосся, і простір навколо наповнювалося п’янким ароматом. Уява поетів домалювало портрет прекрасної незнайомки до містичної таємничості
А. Блок писав:
И повільно, пройшовши меж п’яними,
Завжди без супутників, одна,
Дихаючи парфумами й туманами,
Вона сідає у вікна
Але за всім цим зовнішнім виглядом ми завдяки поетам розрізняємо високу натхненність, блискучий розум, шляхетність почуттів. Помиляється той, хто вважає жінок того часу вишуканими тепличними квітами, мистецьки вписаними в романтичне тло стилю модерн. Перед ними губилися образованнейшие чоловіка того часу. Наприклад, Микола Гумилев, зустрівши таку жінку, писав:
Перед тобою зніяковіло й несміливо
Я мовчав, мріючи про одному:
Щоб Скрипка ласкава співала
И тобі про рай золотому
Зніяковілість шляхетних чоловіків бути цілком виправданим. Адже прекрасні незнайомки цитували напам’ять античну поезію й вірші французьких символістів, могли міркувати про скандинавську літературу, знали філософію, богослов’я й, звичайно, світову історію. От такі були жінки в поетів срібного століття! Не дивно, що вони царювали в тодішніх літературних салонах, задавали тон аристократичному середовищу, фінансували серйозні філософські видання. Вони навіть допомогли деяким поетам срібного століття реалізувати свій талант. Тому мені хочеться побажати всім жінкам, моїм сучасницям, настання золотого століття, що буде ще більш блискучий в усіх відносинах
(1 votes, average: 5.00 out of 5)