Образ Вітчизни в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай”
На перший погляд, у романі Ліни Костенко ” Маруся Чурай ” описується життя дівчини – співачки. Але, вчитуючись у нього, ми бачимо, як органічно її доля переплітається з долею Вітчизни. Марусиними очами дивимося ми на Україну того часу й сприймаємо її через слова дівчини:
Буває, часом сліпну від краси Зупинюся, не вірю, що вона за чудо, – Ці степи, це небо, ці ліси, Всі так добре, чисто, немінливо, Всі як є – дорога, явори, Все моє, все носить назва – Україна Така краса, висока й нетлінна, Що хоч зупинися й з Богом говори
А на тлі
И з тих дякових балаканиною Всі частіше згадую єдину, Ту найбільш сумну втіху, далеби: Комусь на світі гірше, ніж тобі
Виходила з Полтави мертва Маруся, що вже перестала співати. А в Київ увійшла, начебто оживши. Ці сили дала їй Вітчизна, хоча й роздерта, і вічна прекрасна й дорога
Снову й знову піднімаються на боротьбу полиці. І веде їх уперед Марусина пісня. І поки жива ця пісня, поки є в Україні патріоти, що люблять сини й дочки, доти жива й сама країна