ОБРАЗ СВІТУ В СЛОВІ ЯВЛЕНИЙ

“ОБРАЗ СВІТУ В СЛОВІ ЯВЛЕНИЙ”

Літературна розминка

1. Назвіть твори світової літератури, прочитані в минулому навчальному році. Які з них вам сподобалися? Чому?

2. Чим художня література відрізняється від інших видів літератури?

Відомий австрійський письменник Стефан Цвайг колись назвав книгу “брамою у світ”. Справді, художня література є одним з найважливіших джерел наших знань про Всесвіт. Звісно, такі знання можна також здобути читаючи наукові праці, словники, енциклопедії, переглядаючи науково-популярні фільми,

здійснюючи віртуальні “подорожі” Інтернетом або реальні мандрівки різними країнами. Однак у художній літературі ця інформація набуває образної форми. “Фізика” космічних просторів і “геометрія” довершених ліній собору Паризької Богоматері, “історія” лицарських походів і “географія” Африканського континенту – під пером письменника все це перетворюється на художні образи.

Літературознавча довідка.

Художній образ – створена мистецькою уявою художня картина (істоти, речі, події, явища тощо), яка у свій спосіб відтворює предмет зображення, схоплює його сутність і

наділяє його додатковими значеннями (певним настроєм, ідеєю, зв’язком з іншими образами, роздумами автора тощо).

Консультація професора філологова

Саме образність відрізняє художній твір від “нехудожнього” тексту. Щоби переконатися в цьому, досить порівняти відповідні описи одного й того самого явища. Скажімо, спів коника в науково-популярній статті схарактеризовано так: “Кожен вид коників виконує свою “пісеньку”, видаючи звуки різними способами. Сюрчання коників можна почути вдень, після обіду, і ввечері. Уночі коник співає приблизно до третьої години. На надкрилах у нього є звуковий апарат, а на гомілках розташовано органи слуху. Самці коника, потираючи надкрила об церки, видають скрипучі звуки”.

А от у відомій вам поезії Джона Кітса “Про коника та цвіркуна” це явище зображено зовсім інакше:

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться – стихає на часок

У затінку стебла або стодоли…1

Зауважмо: спів коника, сухо й стисло описаний у науково-популярній статті, у вірші Кітса розгорнуто в розлогу поетичну картину, що охоплює гаї, гори, доли й покоси аж до найдрібнішої стеблинки. Ми відчуваємо все, що притаманне цьому краєвиду: полудневу спеку, пронизливу тишу, пройняту неголосним, але “невтомним” голоском комахи, який лунає, немов голос самого життя… Отже, художній образ не просто відтворює, а й перетворює реальний предмет відповідно до того, яким бачить і відчуває його митець. Саме тому образи одного й того самого явища у творах різних письменників помітно відрізняються один від одного. Наприклад, для Гете травень – це час, коли все довкола “яріє” і “квітує”:

1 Переклад В. Мисика.

О, як яріє

Весь світ навкруг!

Як сяє сонце,

Як мріє луг!

Квітує кожне

Живе стебло,

Пташиним співом

Ліс облягло.1

А для російського поета Тютчева – це час великого й веселого оновлення світу, час гроз і повеней, бурхливого пробудження природних сил від зимового сну:

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.2

Тим часом італійський художник Боттічеллі уявляє весну в образі дівчини, яка засіває землю квітами…

Поряд з індивідуальними авторськими образами існують так звані традиційні образи. Це – образи, які повторюються й варіюються

1 Переклад В. Стуса.

2 Переклад М. Рильського.

У творах різних митців. Вони є в кожній національній культурі. Наприклад, в українській культурі традиційним є образ калини, звичний для народних пісень, казок, орнаментів, літературних і малярських творів. Він вважається своєрідним символом1 України.

Деякі образи, створені народною фантазією чи письменницькою уявою, набули всесвітньої популярності. До них зверталися митці різних країн і епох. Щоразу оживаючи й наповнюючись новим змістом у нових творах, вони перетворилися на вічних супутників людства, або, іншими словами, на “вічні образи”.

Літературознавча довідка

“Вічні образи” – персонажі, що існують у мистецтві різних країн та епох як універсальні образи загальнолюдського значення. До таких, зокрема, належать Прометей, Ікар, Пилат, Іуда, Ромео іДжульетта, Гамлет, Дон Кіхот, Дон Жуан, Фауст та інші. З одного боку, у “вічних образах” утілено загальнолюдські цінності, що й забезпечує їм безсмертя у світовій культурі. З іншого боку, кожен митець і кожна доба збагачують їх новим змістом, що зумовлює їхнє постійне оновлення. Чимало “вічних образів” сприймається нині як уособлення вічних устремлінь людського духу.

Кожне мистецтво використовує для творення образів свій “будівельний матеріал”. Скажімо, живопис послуговується фарбами, скульптура – каменем, музика – звуками, танець – пластикою людського тіла тощо. У художній літературі за “будівельний матеріал” править слово. Тож образи, що виникають у літературних творах, є словесними.

Літературна кухня

Чим образи словесні відрізняються від інших?

Словесні образи сприймаються інакше, ніж, скажімо, живописні чи музичні. Якщо малюнок ми безпосередньо бачимо, а мелодію – безпосередньо чуємо, то словесний образ під час читання постає в нашій уяві й лише в уяві можна його “побачити”, “почути”, відчути. Певно ж, словесний опис квітки поступається наочністю відповідному малюнку, однак водночас має й деякі переваги.

Адже на відміну від маляра письменник відтворює не лише зримі вияви життя, а й невловимі для пензля звуки, пахощі, відчуття. Якщо в малюнку образ раз і назавжди “застигає” (як-от Весна на картині Боттічеллі), то в літературному творі він рухається (весняна гроза у вірші Тютчева). І якщо на одному полотні художник здатен зобразити лише одну картину, то письменник в одному творі може змалювати безліч картин, охопивши величезні проміжки часу й частини простору. Зрештою, образотворчі мистецтва відображають зовнішні вияви людського характеру, втілюючи їх у жестах, позах, виразах облич, грі барв тощо. А література не лише схоплює такі вияви, а й розкриває внутрішнє життя людини в усій його складності й мінливості.

1Символ – умовне позначення якогось предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Ця особливість певною мірою споріднює художню літературу з музикою і танком, спрямованими на відтворення руху почуттів. Проте, скажімо, у музичній п’єсі такі почуття не пов’язані з конкретними персонажами й ситуаціями: наприклад, ми чуємо сумну мелодію, але не знаємо, хто й над чим сумує, які події чи роздуми приховано за цими почуттями. Тому один і той самий мотив, навіюючи один і той самий настрій, породжує в уяві слухачів різні картини. Натомість у літературному творі переживання чи роздуми зазвичай прив’язано до конкретних персонажів, подій, картин дійсності.

Література досліджує глибини розуму й душі людини. Тому нерідко її називають “людинознавством”. При цьому майстер слова не просто викладає певні думки чи розповідає певні історії, а з допомогою уяви читача творить власний світ. Так у кожному літературному творі відбувається диво, яке російський поет Борис Пастернак позначив поетичною формулою “образ світу, в слові явлений”.

Літературний практикум

1. Робота в парах. Прочитайте зразки повсякденного (А) й художнього (Б) мовлення. Поясніть, чим відрізняються ці речення.

А. За моїм вікном стоїть укрита снігом береза.

Б. Білая береза за моїм вікном під пухнастим снігом спить холодним сном.1

С. Єсенін

2. Що саме, на вашу думку, надає художньої виразності другому реченню? Відповідь доведіть.

3. Чи можуть картину, яку ви уявляєте, читаючи друге речення, повністю “замінити” художнє полотно, фотографія, відповідні кадри мультфільму чи кінострічки? Обгрунтуйте свою думку.

Перевірте себе

1. Чим мистецтво відрізняється від інших шляхів пізнання світу?

2. Дайте визначення поняття “художній образ”.

3. Які образи називаються “традиційними”, “вічними”?

4. Чим словесні образи відрізняються від живописних і музичних?

1Переклад В. Сосюри.