Образ Олени Ляуфер
Ольга Кобилянська, видатна українська письменниця, спостерігаючи за становищем жінки у тогочасному суспільстві, мріяла про рівноправність її з чоловіками в одержанні освіти, у вихованні, у виборі свого власного життєвого шляху. Цій проблемі вона присвятила більшість своїх творів, і найперший із них – “Людина”.
У цій повісті ми знайомимося з Оленою Ляуфер – дочкою царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про “соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…”,
Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали, а особливо після того, як їхній син Герман-Євген-Сидор своїм розгульним життям наробив багато боргів родині. Батько теж частенько пиячив і втратив роботу, поставивши сім’ю
Олена на той час зустріла серед молодих людей свого однодумця, студента-медика Стефана Лієвича, якого покохала і з яким таємно заручилася. Ця любов відкрила для дівчини широкі горизонти, підтримувала віру у правоту своїх переконань щодо емансипації жінки.
Але трапилося нещастя, якого не можна було передбачити. Стефан, “набравшись десь у шпиталі тифу”, помер. Дівчина переживала велику душевну драму, навіть нервову хворобу, та ні з ким не ділилася, окрім лікаря. Тепер вона не вважала для себе можливим узагалі виходити заміж, бо “…задля обов’язку проти волі сковуватись з мужчиною, з обов’язку його й себе оббріхувати…”, на її думку, злочин. Про це чесно написала у листі Кому, який збирався їй освідчуватися і якого батьки охоче взяли б у зяті. У теперішньому своєму становищі Олена бачила для себе єдиний шлях: “Відповідно до моїх сил, відповідно до моїх здібностей… хочу сама собі заробляти на кусник хліба, а заробленим щиро ділитися з родичами…”.
Та все залишилося лише у мріях. Добрі здібності в Олени дійсно були, сила волі й характер – теж, а от ні професійної освіти, ні роботи, яка б забезпечила матеріально не лише її саму, а й численних родичів – не було. Сім’я Ляуферів дедалі опиняється в жахливому становищі: застрелився брат Олени, повдовіла сестра Ірина і повернулася додому, приїхала й молодша сестра Геня, яка жила якийсь час у родичів. Батько зовсім морально занепав, спився, мати повністю віддалася на волю обставин. Родина переїжджає до села, там орендує землю і тяжко працює. Але й це пристановище виявилося ненадійним.
Господар землі вирішив продати її, а новий намірився Газдувати сам. Отже, повна безвихідь… Олена прагнула щось придумати, знайти вихід, адже вона добровільно, як найсильніша, взяла на себе увесь тягар відповідальності за родичів. І зважилася… віддати себе в жертву, вийти заміж за багатого, але нелюбого чоловіка. В її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку – попрання усіх переконань, зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого – обов’язок перед рідними і матеріальна скрута. Обов’язок, обставини – переважують.
Олена влаштовує “лови” на заможного лісничого Фельса, і, треба сказати, робить це досить вправно, в душі ненавидячи себе за таку поведінку. Хоч ми й пам’ятаємо, що все це заради благородної мети, вона тепер не видається нам такою вже “ідеально уложеною натурою”. Тут виявляються, на наш погляд, її далеко не кращі риси: зверхність, хитрість, лицемірство, навіть жорстокість. Прагне віднайти у Фельсові щось хороше – і не може (а той же і господар добрий, і службовець порядний, і книги читає, і сильний та гордий, а з нею ніжний та несміливий). Олені здається навіть Фельсів усміх “ограниченним”. Ім’я цьому – нелюбов. Адже на вади першого свого судженого вона не зважала. Добре, вона не любить. Але ж Фельс! Він любить, готовий на все, навіть “хоть би вона йому й ногу на карк поставила”.
Молодий чоловік добре усвідомлював, на що йшов, і говорив: “Тиранко з вас, панно Олено!” Ми не можемо не відзначити і благородства лісничого. Під час освідчення, побачивши, що Олена його відтрутила грубо і різко, сказав: “Ви не любите мене?.. Не хочете бути моєю жінкою?.. Коли так, то простіть!” Отже, не хотів примусу, насильства над почуттями, нещирості. І готовий був піти. Але Олена нарешті видавила з себе згоду: “Хочу…”
Та й близьких своїх не щадить: “Вона була дражливіша, як уперед, ба не раз аж різка”. Особливо вражає нас прикінцевий епізод повісті. Олена знищує листи від колишнього коханого, а останній з них читає ще раз. Ми розуміємо, як боляче героїні прощатися з минулим, із нездійсненими мріями, відчувала свою духовну поразку. Аж ось піднімається до її кімнати Фельс, який нічого не підозрює і не знає.
Вони ж ось мають їхати на своє весілля. І тут на читача падає несподівано ціла злива, можна б сказати, демонічних почуттів: “Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло її, одне лише чувство. Вона ненавидить, ненавидить з цілої глибини своєї душі! Вбивала б, проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку… Чи – його? – Адже вона винувата!! Сама, самісінька вона…”
Що ж, головна героїня повісті О. Кобилянської виявилася просто людиною – з усіма притаманними їй сильними і слабкими якостями. І заслугою письменниці, на наш погляд, є те, що вона майстерно підібраними засобами виразності відтворила правдивий і повнокровний художній образ, а не схему чи символ. Незважаючи на такий фінал, ми багато дечому можемо повчитися в Олени: її силі волі, розуму, здатності до самопожертви в ім’я близьких.
Схожі твори:
- Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної, вольової особистості (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) У 80-х – 90-х роках XIX століття в Україні значного розвитку набув феміністичний рух, ініціатором якого була Наталя Кобринська, відома на той час письменниця і громадський діяч. Проблема емансипації жінок виникла тому, що в кінці XIX століття українки перебували у нерівноправному становищі порівняно з чоловіками: вони не мали права навчатися...
- Образ Олени роман Фауст Олена – перенесене в трагедію з грецької міфології ідеальне втілення краси. Надбання Е. знаменує собою тріумф Фауста в його пошуках абсолютного ідеалу. Образи Е. і Париса викликані Фаустом за допомогою магії, проте естетичний ідеал, що з’явився йому, відкриває нову епоху в його існуванні. Віра в прекрасне, співвідношувана з античністю, –...
- Життя й героїчна смерть Олени Теліги Україну може врятувати новий тип українця, що вміє жити, творити і вмирати для своєї нації. О. Теліга Скільки в собі поєднала витончена і яскрава поезія Олени Теліги: мужність у боротьбі за Україну і жіночу ніжність, протест проти міщанства і вишуканість, ліричний артистизм і громадянську пристрасність! Це дивне рідкісне поєднання позначило...
- Крах мрій Олени Ляуфлер про незалежне становище (за повістю “Людина”) О. Кобилянська – це перша письменниця, яка наважилась підняти голос за права жінки на освіту, професію, право мати свою думку і обирати свій шлях у житті. Так зване жіноче питання вже давно було поставлене на Заході, але в Україні письменники боролися за права селян і робітників, а не жінок. Зрозуміти...
- Чи виправдовуєте ви заміжжя Олени Ляуфлер? (за повістю О. Кобилянської “Людина”) Ольга Кобилянська у повісті “Людина” показує важку і, як на той час, безперспективну боротьбу за своє право бути людиною. Сама письменниця деякий час захоплювалася так званим жіночим рухом. Вона мріяла про звільнення жінки від кайданів соціального і побутового рабства, закликала жіноцтво боротися за свою людську гідність, здобувати освіту, бути здатними...
- “He треба слів! Хай буде тільки діло!” (життя і творчість Олени Теліги) Хочу жити, аж життя не зломить. Рватись вгору чи летіть в безодню. О. Теліги Дмитро Донців назвав Олену Телігу “поетесою вогняних меж”. У долі її й справді було багато межових ситуацій: між щастям і горем, успіхом і поразкою, життям і смертю. Вона з’явилася, спалахнула і згоріла, наче зірка, блиснула і...
- Характеристика образа Олени в трагедіях Еврипида Олена – персонаж трьох трагедій Еврипида: “Троянок”, “Олени” і “Ореста”. Дві з них, “Троянки” і “Орест”, представляють традиційний образ Е. – невірної дружини, що втекла з Парисом, і винуватниці лих, що обрушилися на Елладу. У трагедії “Олена” Еврипид зображує Е. невинної. У трагедії “Троянки” зображене відведення в рабство знаменитих троянських...
- Неоромантизм поезії Олени Воза Романтизм Як літературну течію виник на початку XIX століття, але відновився через сто років в обновленій формі неоромантизму. Із самого початку головними темами романтизму були протиставлення мрії й дійсності, буденного й героїчного, надзвичайного. Романтики зображували виключенню, особливі характери, які розкривалися в надзвичайних обставинах, але якщо властиво романтизм часто грішив відривом...
- Ідея патріотичного оптимізму та життєлюбства у творчості Олени Теліги Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) – яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 рр. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство “Зарево” і під керівництвом Олега Ольжича...
- У чому справжнє щастя? (за оповіданням Олени Пчілки “Сосонка”) У чому справжнє щастя? (за оповіданням Олени Пчілки “Сосонка”) Мене дуже схвилював твір “Сосонка” Олени Пчілки, бо я збагнула, що його зміст набагато глибший, ніж здається на перший погляд. У сосонці я побачила не деревце, яке восени красувалося вічнозеленим вбранням серед сусідок – беріз та липок, що втратили своє листя,...
- Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про...
- Джерела конфлікту Олени й Петра Суркова Очевидно, джерела конфлікту Олени й Петра Суркова варто шукати в першій бурхливій сварці героїв (кінець 3-й частини) і в роздумах Олени про те, як міняє людину влада над людьми, народжуючи навмисну брутальність як стиль поводження “Точно Вам хотілося здатися переді мною й вашими товаришами більше монументальними, чим ви є насправді”,-...
- Еволюція характеру Олени Еволюція цього характеру психологічно недостатньо вмотивована, ненатуральність надто швидкого переродження дівчини очевидна. На створенні цього образу в певній мірі відбилися ті буржуазні філософські і психологічні теорії, за якими поведінка людини визначається нібито неусві-домленими, біологічними інстинктами. Образ енергійної Олени, як і безвольних Василя й Андрюші, які при першій життєвій невдачі зневірюються...
- Переказ оповідання “Сосонка” Олени Пчілки Олена Пчілка – знаний літературний майстер. Найулюбленішим її оповід-ням для мене є “Сосонка”. Це історія про людську несправедливість. Авторка п казує дві родини – селянську та панську. Головним героєм твору є хлопчик із лянської сім’ї Івась. Його доля дивним чином переплітається із долею малень Сосонки, яку вони разом із батьком...
- Біографія Теліги Олени В її елегантно-карбованих віршах, небезпідставно названих критикою “приватними листами світові”, вимальовується яскравий образ вольової людини, відданої ідеям національного відродження України, життєлюба, морального максималіста, апологета загальнолюдських цінностей. Власне, у цьому й полягав сенс життя нескореної поетеси-антифашистки, розстріляної німецькими окупантами в Києві у Бабиному Яру 21 лютого (за іншими джерелами – 13...
- Стефан Лієвич – образ нової людини (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) Образ Стефана Лієвича в повісті Ольги Кобилянської “Людина” – це образ нової людини, людини майбутнього. Стефан Лієвич жив і навчався за кордоном, перейнявся там передовими ідеями. Повернувшись на канікули додому, у колі знайомих розповідав про рівність жінок з чоловіками у Швейцарії та інших країнах Європи, про жіночу емансипацію, успішне навчання...
- Розкрийте образну систему роману “Євгеній Онєгін” (Онєгін, Тетяна, Ленський, Ольга, образ міста, образ автора, образ природи та ін.) Розкрийте образну систему роману “Євгеній Онєгін” (Онєгін, Тетяна, Ленський, Ольга, образ міста, образ автора, образ природи та ін.). В основі системи образів роману лежить протиставлення Місто – Село (позанаціональне – національне). Саме так розташовуються як головні, так і другорядні й епізодичні персонажі (сім’я Ларіним, їхні сусіди-поміщики; петербурзький і московський світло)....
- Доля жінки в повісті “Людина” Письменниця зуміла піднятися над сірою буденністю, що безжалісно пригнічувала її, і стати однією з найосвіченіших жінок свого часу, видатним художником слова. Літературі вона віддавала себе до останку, сил своїх не шкодувала. Слово стало палацом її душі, смислом і найвищою любов’ю. Мабуть, в образі кожної своєї героїні Ольга Кобилянська залишила часточку...
- Олена Ляуфлер – жінка, котра відстоює своє право бути людиною (Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської) Повість “Людина” О. Ю. Кобилянської – це твір, в якому письменниця розкриває становище жінки в тодішньому галицькому суспільстві, твір, який порушує проблему емансипації жінки у другій половині XIX століття. Олена Ляуфлер – головна героїня повісті “Людина”, дочка царсько-королівського лісового радника. Олена читає серйозні книги, відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою....
- Показ прагнення жінки до незалежності в повісті “Людина” ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Показ прагнення жінки до незалежності в повісті “Людина” Інтелектуальна, горда і цільна натура, рівноправний і корисний член суспільства є етичним ідеалом Ольги Кобилянської. Душевна чистота, розвинене почуття власної гідності, самопожертва заради кохання і мистецтва, високе почуття обов’язку перед людьми – такі її героїні. Одним з творів про долю жінки, про...