Образ Митрофана в комедії Д. Фонвізіна “Недоук”
Имей сердце, имей душу,
И будешь человек во всякое время.
Д. Фонвізін
Да отвяжись, матушка, как
Навязалась!
Д. Фонвізін. Недоук
Комедія “Недоук” була написана наприкінці XVІІІ століття, але багато її проблем є актуальними, образи усе ще живі. І нехай трохи старомодний вигляд мають Стародум і Правдін, та багато що в їхніх монологах стосується й нашого часу. Нехай немає в сучасного Митрофанушки кріпаків, готових у будь-який момент догодити, нагодувати, прислужитися, захистити, але Митрофанушка живий і продовжує жити “недоуком”.
Однією
Жорстокість і бездушність – породження надмірної жадібності. Пані Простакова бажає оженити свого синочка на Софії, але зовсім не тому, що вона розумна, мила, гарна, а тому, що має чимале багатство. Само ім’я “Митрофан” у перекладі з грецької означає “схожий на матір”.
Чи прокинеться в Митрофана потяг до знань, якщо його родичі хизуються своїм неуцтвом?
Цілком природно, що Скотиніни-Простакови далекі від громадянських почуттів, думка “бути корисним своїм співгромадянам” у ці голови прийти не може.
У “Недоуку” основою безбідного існування Митрофана є кріпосне право, влада над селянами.
Чи багато таких Митрофанів? Про це Вральман сказав: “Не журися, моя матінко, не журися: який тфой тражайший син – таких на сфете мільйони”.
Проте я з оптимізмом дивлюся на життя: людей нормальних і порядних значно більше.