Образ Марусі в однойменній повісті Г. Квітки-Основ’яненка
І. Зворушливо-трагічна історія кохання сільської дівчини та міського парубка.
ІІ. Змалювання головної героїні.
1. Краса та розум Марусі. (“Кращої за неї не було в усьому селі”.)
2. Працелюбність дівчини. (“Увесь день коло діла, навіть мати за нею не поспівала”.)
3. Доброзичливість та привітність Марусі. (“Усякому поклониться і ласкаво заговорить”.)
4. Вірність і відданість у коханні. (Зустрівши Василя, думає лише про нього, просить батьків погодитися На їхні заручини, чекає його, поки він працює у купця.)
5. Надмірна
6. Туга та журба Марусі. (Дівчина ніби передчуває лихо, щодня ходить до озера, сумує за Василем.)
ІІІ. Маруся – окраса й гордість української прози. (Зображаючи Марусю, автор вказує на такі риси, як скромність, ніжність, щирість почуттів. Вона лишається вірною своїм почуттям до самої смерті.)
І. Г. Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози (прагнув довести можливість творити українською мовою високохудожні твори;
ІІ. Розкриття головного образу повісті – Марусі:
1. Портрет Марусі (порівняння з образом дівчини з народної пісні: “висока, прямісінька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа…”).
2. Основні риси характеру (слухняна, покірна, працьовита, релігійна, шанує батьків).
3. Кохання до Василя (зважилась просити батька видати заміж за Василя, уболівання та переживання за долю коханого, який змушений іти на заробітки).
4. Велика сила почуттів Марусі (відмова йти заміж за іншого, використання народних мотивів про дівчину, яку силують вийти заміж, зворушливі й хвилюючі картини внутрішнього світу героїні).
5. Прощання з Василем і передчуття своєї смерті (Маруся прощається з коханим “на віки вічні”, передчуває, що більше його не побачить).
6. Трагічна розв’язка (страждання бідної дівчини, смерть Марусі).
ІІІ. Головна героїня Маруся – втілення найвищих людських якостей, найкращих рис
Сільської української дівчини.