“Образ “маленької людини” в повісті М. Гоголя “Шинель”
Над повістю Шинель Микола Васильович Гоголь працював з 1839 по 1841 рік. Це один з останніх творів петербурзького циклу. У повісті письменник продовжує тему “маленької людини”, бідного чиновника. Вперше ця тема була відкрита О. С. Пушкіним. Гоголь розвиває її в “Записках божевільного”, “Невському проспекті”, “Портреті”. Образ скривдженої людини, який довгий час хвилював його, звучить в “Шинелі” на якійсь найвищій щемливій??ноті, наповнює її величезним соціальним і гуманістичним змістом.
Розповідь у “Шинелі ведеться”
Історія Акакія Акакійовича
Розповідь у повісті побудовано так, що комічний образ Башмачкіна поступово стає трагічним. Він ходить у старій шинелі, яку не можна починити. Для того, щоб купити нову, він економить: вечорами не запалює свічки, не п’є чай. Він і вулицями ходить обережно, щоб не стерти підметок. Спочатку йому було досить важко звикати до таких обмежень, але потім він якось звик і справа пішла на лад; він навіть привчився голодувати вечорами; але зате він харчувався духовно, носячи в думках своїх лише ідею майбутньої шинелі, пише М. Гоголь.
Нова шинель стає мрією і сенсом життя головного героя повісті. І ось шинель готова. З цього приводу чиновники влаштовують банкет. Щасливий Акакій Акакійович навіть не зауважує, що вони насміхаються над ним. Але щастя Башмачкіна тривало всього один день. Вночі грабіжники знімають з нього шинель. На другий день він з’явився весь блідий і в старому своєму капоті, який зробився ще плачевніше. Він звертається за допомогою в поліцію, але там з ним навіть не хочуть розмовляти. Надалі він звертається до значного чиновника, але теж безуспішно. Зіткнувшись з кричущою байдужістю Закону в особі значної особи, перенісши страшне душевне потрясіння, герой “Шинелі” хворіє і вмирає.
Зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, але для якої все ж таки, хоча і перед самим кінцем життя, майнув світлий гість у вигляді шинелі, ожививши на мить бідне життя, пише Гоголь. Підкреслюючи типовість долі маленької людини, Гоголь говорив, що смерть нічого не змінила в департаменті, місце Башмачкіна просто зайняв інший чиновник. Таким чином, тема людини – жертви суспільної системи доведена до логічного кінця. Але історія життя Акакія Акакійовича має гучне продовження після смерті. Померлий Башмачкін перетворюється на месника і зриває шинелі не тільки з перехожих, але і з самої значної особи. І так лякає чиновника, що той навіть починає краще ставитися до людей. Гоголь навмисне вдається до фантастики, бо вона підкреслено умовна, вона покликана розкрити протестуючий, бунтарський початок, що затаївся у боязкій і заляканій людині, представнику нижчого класу суспільства. Але кінцівка повісті кілька зм’якшується зображенням деякого виправлення значної особи після зіткнення з мерцем.
Основне значення повісті Миколи Васильовича Гоголя для літератури полягає в тому, що він показав у головному герої “маленьку людину”. Він постарався, щоб читач побачив у Башмачкіну не просто дивного, неохайного, морально безликого чиновника, а, перш за все, людину. Вся подальша література так чи інакше спиралася на гоголівську традицію в зображенні головних героїв. Отже, образ Акакія Акакійовича Башмачкіна має дві сторони. Перша – це духовне і фізичне убозтво персонажа, що свідомо підкреслюється Гоголем і виводиться на перший план. Друга – це свавілля і безсердечність оточуючих стосовно до головного героя повісті. Співвідношення першого і другого визначає гуманістичний пафос твору: навіть така людина, як Акакій Акакійович, має право на існування і справедливе до себе відношення. Гоголь співчуває долі свого героя. Він закликає нас бути уважними один до одного і як би попереджає, що людині в майбутньому доведеться відповідати за завдані ближньому образи.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)