Образ Гобсека у однойменній повісті Оноре де Бальзака

Перша теза Гобсека – відносність усіх цінностей, їхня залежність від оточення: “На світі немає постійного. Існують лише умовності – свої для кожного клімату”. Головний висновок лихваря-філософа – треба в житті спиратися на щось таке, що дасть змогу задовольняти власний егоїзм і керувати іншими. І така сила – золото. “Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль”. Так от, у золоті все “це є у зародку, і воно все дає у житті”.

Мораль, релігія, самопожертва, альтруїзм – це все пусті слова, за якими

ховається інстинкт, що між іншим, і є чимось постійним і непорушним, – інстинкт самозбереження; в суспільстві європейської цивілізації його називають особистим інтересом. Саме він визначає основні форми існування кожного в суспільстві, головна з яких – протистояння егоїстичних інтересів. “Ну, а щодо звичаїв, – зазначає Гобсек, – то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча”.

Усвідомивши цей принцип, Гобсек підкорює своє життя служінню золоту, запроваджує цілу систему самовиховання і в такий спосіб стає одним із справжніх володарів Парижа.

З височини відкритого ним філософського принципу він спокійно і з насолодою споглядає усе розмаїття театру життя: “Так от, усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять пе-реді мною, і я влаштовую їх огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди зазнає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади”.

Він не відає жалю до інших: “Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом”. Бальзак знаходить жахливі, навіть жорстокі порівняння, аби змалювати поводження лихваря зі своїми жертвами: “Вони іноді обурювались, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку”.

Переконливими свідченнями руйнації особистості Гобсека є непомірна ощадливість і нестримна скнарість. Торкаючись золота, він перестає контролювати себе і втрачає розум.

Оноре де Бальзак відіграв велику роль Задум і створення у розвитку літератури XIX століття, форма “Людської комедії” муванні нової реалістичної естетики. Сміливість і масштабність задумів – ось шо характеризує його творчість. Найвидатнішим його звершенням стала епопея “Людська комедія” – цикл прозових творів. На початку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Францію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей. Остаточно зміст і структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х років, тоді ж і виникла назва “Людська комедія”.

З “Передмови” видно, що на Бальзака мали вплив наукові пошуки вчених-природознавців, які намагалися серед різноманітності природного світу відшукати певну єдність. Бальзак порівнює життя суспільства з життям природи, тому ставить собі за мету описати його, визначити основні види, типи, на які поділяється суспільство. Вміння Бальзака розкривати органічний взаємозв’язок окремого і загального став основою задуманого твору. Автор виділяє три форми буття людини: “чоловіки”, “жінки”, “речі”. Бальзак хотів написати 120 творів, але встиг завершити 96.

“Людська комедія” складається з трьох частин: “Етюди про звичаї”, “Філософські етюди”, “Аналітичні етюди”. Найбільша частина – “Етюди про звичаї”. Вони поділяються на “Сцени приватного життя”, “Сцени воєнного життя”, “Сцени сільського життя”. У цих еподах автор подає детальний опис усіх людських типів. На думку Бальзака, суспільство і кожна окрема людина проходять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. “Сцени приватного життя” символізують таку добу в житті людини, коли їй властиві ідеали й ілюзії. Пору зрілості символізують інші підрозділи. А “Сцени сільського життя” відповідають тому періоду життя, коли людина під-(іивас підсумки, осмислює пережите. Щоб надати єдності усій споруді “Людської комедії”, Бальзак використовує різні прийоми, але най-нажливіший – “перехідні персонажі”: одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. На передньому плані саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний.

У епопеї є ключові твори, що визначають позиції автора щодо проблем сучасності. Це повість “Гобсек”, в якій Бальзак розкриває “вдалу золота” як руйнівної сили, що спотворює людські душі. Це роман Батько Горіо”, в якому розкривається сутність буржуазних стосунків: псе продається, все купується, навіть любов до дітей та батьків. А коли батьки не мають чим платити, вони стають непотрібними. У цьому романі Бальзак показує, що “влада золота” руйнує споконвічні природні зв’язки. Мені здається, що треба читати всі твори “Людської комедії”, щоб збагнути авторський задум: зобразити не сюжет, а саме ліптя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Гобсека у однойменній повісті Оноре де Бальзака