Образ Дон Кіхота
За кількістю перевидань “Дон Кіхот” Мігеля Сервантеса поступається лише Біблії. У 2002 році Нобелівський комітет визнав цей роман найкращим літературним твором всіх часів. Цікаво, що одразу після написання твір отримав несхвальні відгуки. Справжню цінність історії про премудрого гідальго розгледіли аж через кілька століть. Справжніми поціновувачами Дон Кіхота були Достоєвський та Ейнштейн.
Головний герой твору – мрійливий, трохи дивакуватий мандрівний лицар. Все його життя сукупність пригод, які він долає одна за одною. Дон Кіхот
Мрійник з Ламанчі безмежно закоханий в красуню Дульсінею і всі свої подвиги присвячує їй. Лицаря ніскільки не бентежить, що ця дама лише плід його фантазії.
Дон Кіхот хотів бути схожим на героїв своїх улюблених лицарських романів та вписати своє ім’я в історію. Проте, на відміну від книжкових героїв-марнославців, подвиги премудрого гідальго завжди були безкорисними, спрямованими на благо суспільства. Хоч і більшість
Проте, якщо відкинути увесь всю комічність створеного Сервантесом персонажа, можна розгледіти тонку натуру героя, філософа, безкорисливого борця зі злом та несправедливістю. Дон Кіхот зумів зберегти людяність в найскладніші історичні часи, що в черговий час доводить, що саме людина прикрашає час, в якому живе, а не навпаки.
Таких ідеалістичних натур не вистачає і сучасному суспільстві, гаслами якого переважно є цинізм та байдужість. Адже чи є недоліком людини нездатність адекватно оцінити дійсність, якщо вона завжди стоїть на захисті добра та справедливості?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)