Образ автора у “Слові о полку Ігоревім”
Уже кілька поколінь читачів вражає величне “Слово…”, яке поєднало в собі й історичні факти, і художній вимисел автора. Мабуть, кожний з читачів хотів би знати, ким був той письменник, що створив найвидатнішу пам’ятку XII сторіччя. Але ім’я його залишилося невідомим. Скласти уявлення про автора ми можемо, уважно прочитавши твір:
Земля гуде. Ріки мутно течуть.
Порохи поля покривають.
Стяги говорять: половці ідуть від Дону,
І від моря, і з усіх сторін руські полки обступили.
Такий опис могла створити тільки досвідчена
Щебіт солов’їв заснув,
Говір галок пробудивсь.
Так автор характеризує зміну дня і ночі, бо сам, можливо, спостерігав це у походах. Він був, напевне, людиною дуже уважною і спостережливою: охороняючи табір, дивився на небо, рахував зорі і, можливо, плекав вже у голові задум своєї майбутньої поеми. А з якою теплотою і любов’ю розповідає він про курян, що “під трубами сповиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа годовані…”! Отже, можна припустити, що автор був дружинником і провів багато часу у походах,
До того ж він і освічена людина, яка добре обізнана у сучасній літературі, цінує і поважає попередників. Автор хоче творити свою пісню “по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна”. Знайома автору й історія Київської Русі настільки, що він може робити свої висновки, оцінювати діяльність сучасних і вже померлих князів. Він добре розуміє, що усобиці призведуть до погибелі всієї Руської землі, і мріє про об’єднання усіх князів для захисту рідної землі, про створення єдиної держави. Автор “Слова…” – патріот своєї Країни.
Та, хоч і бачить він майбутнє країни в руках князів, але при цьому є певною мірою демократом, бо рідна земля для нього – це і прості люди, доля яких залежить від долі усієї країни.
“Слово…” осяяне любов’ю до рідної землі, її величі і безмежності. Тільки завдяки своїй любові автор зміг створити живий, багатогранний образ Київської Русі, в якому злилися її історія, люди та природа.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)