Обломовщина і Штольцевщина
Твір по роману І. О. Гончарова “Обломов”. Засудити бездіяльність і виправдати діловитість – таке завдання ставив собі автор в “Обломові”. Образи Іллі Ілліча Обломова й Андрія Івановича Штольца придбали типові риси, і саме слово “обломовщина” стало загальним. Щоб зрозуміти мотивацію вчинків людини, треба звернутися до його дитинства, тобто до того періоду життя, коли в ньому формуються основні риси характеру, що можуть потім впливати на все життя в цілому. Маленький Ілюша народився й виріс у селі Обломовка. Батьки його були
Та і як інакше. Адже членам поміщицької сім’ї не треба було заробляти на життя, вони ледарювали, за них працювали кріпаки. У цій атмосфері й виріс Обломов. Автор відзначає, що в дитинстві хлопчик був рухливим й допитливим,
“Він весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь… очі хоч небагато зеленуваті, але виразні”.
Один не може не викликати симпатії м’якістю й мрійністю натури, що відбилися й на особі, інший захоплює твердістю й цілеспрямованістю, що ми бачимо у всьому вигляді. Розрізняється й духовне життя героїв. Незважаючи на те що Обломов бездіяльний, духовне життя його досить багате. Уява стала улюбленим супутником його життя. Тільки в мріях він втілює багаті, глибоко зариті здатності своєї душі. Штольц, як людина дії, не знаходить часу й місця для марних мріянь. Він відкидає все, що “не піддавалося аналізу досвіду практичної істини”. Душевно Штольц спокійний, у нього є мета, і він діє відповідно до цієї мети. У цьому змісті він задоволений життям. Обломов боїться труднощів. Для того, щоб вирішити самі насущні проблеми, потрібно прикласти розумові зусилля. Але до цих зусиль Обломов не звик. Його принцип – нехай все йде так, як іде, “либонь усе вляжеться”. Він намагається перекласти справу на іншого, аби тільки не робити її самому. При цьому він і думки не допускає, що його здатні обдурити. Штольц ні на кого не перекладає своїх справ, він усе прагне зробити сам і підштовхує до цього Обломова. Правда, усі його спроби розбуркати Обломова розбиваються об його лінь і незворушність. Проте ці два таких протилежних чоловіки дуже дружні. І навряд чи справа лише в початку дружніх відносин з дитинства, з дитячої прихильності. Якщо прихильність Обломова до Штольца можна пояснити його нестатком у сильній діловій людині, що завжди здатний прийти й врятувати то чим пояснити прихильність Штольца до Обломова? Думаю, що на це питання можна відповісти характеристикою, що дає Андрій Штольц Обломову:
“Це кришталева, прозора душа; таких людей мало, вони рідкі, це перлини в юрбі!”
Тим більше йому хотілося врятувати друга, пожвавити його. Коли Штольц говорив про друга з Ольгою, він сподівався, що вона зуміє розворушити Обломова, вилікувати його. На перший погляд їй це вдалося. (“Встає він о сьомій годині, читає, носить кудись книги. На обличчі ні сну, ні втоми, ні нудьги. На ньому з’явилися навіть фарби, в очах блиск, начебто відваги або принаймні, самовпевненості”.) Обломов став виконувати доручення Ольги, їздив з дачі в місто, менше лежав на дивані, навіть скинув свій халат, що став своєрідним символом його ліні. Але інертність виявилася сильніше його коханняі. Вони з Ольгою зовсім різні люди. Кохання для Обломова, як і все життя, спокійне животіння, прогулянки по саду, гуляння під руку. Але це життя не влаштовувало Ольгу. Її неспокійна й діяльна натура вимагала дії, що вона могла знайти тільки в такій людині, як Штольц. І Штольц, у свою чергу, шукав жінку, рівну йому по поглядах і силі характеру. Сімейне життя Штольцев сприяє гармонічному розвитку обох осіб – чоловіка й жінки. Андрій заспокоївся, він усім задоволений.
Правда, Ольгу мучать сумніви: що далі? невже життєве коло замкнулося? Але й Обломов не самотній. Він підсвідомо шукав собі дружину не як рівного собі товариша, а як дружину-мати. Такою дружиною стала для нього Пшеніцина, для якої він предмет обожнювання й самовідданої дбайливості. Правда, під владою люблячої й працьовитої Пшеніциної відбувається духовне й фізичне вгасання Обломова. Обломовщина й Штольцевщина – два протилежних міри, два полюси життя. Ціль у житті Обломова – жити спокійно. Трудитися, він вважає, даремно, однаково користі не буде. Такий спосіб життя не слід брати за зразок, адже герой зрештою деградує. Життя для Штольца – праця. Але праця ця дуже проста, а тому нудна. Для повноцінного життя важливо все: зльоти й падіння, прикрості й радості. У житті Штольца цього немає, воно є однообразним. Ні обломовщину, ні штольцевщину не можна назвати повноцінним життям, істина лежить десь посередині між цими двома способами життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)