О. де Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Бальзак і Україна. Композиція і стиль повісті “Гобсек”
СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ
ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
УРОК № 6
Тема. О. де Бальзак – видатний французький письменник, зачинатель соціального реалістичного роману. Бальзак і Україна. Композиція і стиль повісті “Гобсек”
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю видатного французького письменника О. де Бальзака; показати зв’язки письменника з Україною; домогтися засвоєння поняття “соціальний роман”; поглиблювати навички роботи з додатковою літературою, підготовки повідомлення
Обладнання: підручник; портрет О. де Бальзака; виставка його книг; текст повісті “Гобсек” (у перекладі А. Кашпера або іншому на вибір учителя); словник літературознавчих термінів.
ХІД УРОКУ
I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФІВ УРОКУ
ІІ. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК
1. Вступне слово вчителя.
Оноре де Бальзак – один з найяскравіших письменників в історії світової літератури. “Король романістів” – так назвав його Ф. Стендаль. У романах
2. Культорознавчий коментар (повідомлення вчителя або підготовленого учня).
У Парижі на перехресті бульварів Розпай та Монпарнас височить пам’ятник Бальзаку, встановлений до сторічного ювілею митця. Автором пам’ятника був відомий скульптор Огюст Роден. Триметрова статуя вражає своєю величчю. Скульптор працював, наче одержимий. Бальзак завжди був для нього найулюбленішим письменником, а головне – найбільш близьким. Їх споріднювала надзвичайна працелюбність, невичерпна творча пристрасть. Саме у Бальзака скульптор вчився мистецтва спостерігати життя і віднаходити справжню сутність речей. У процесі роботи Роден знову й знову перечитував “свою Біблію” – “Людську комедію”, жив життям її героїв.
О. Роден представив Бальзака мислителем і творцем, урочисто-задоволено споглядаючим на створений ним світ. Відкинута голова, що своєю величчю і гордовитістю нагадує левину, домініканська ряса, що протягом довгих років служила письменникові “робочим” одягом. Саме в ній скульптор вирішив представити письменника світові, щоб люди побачили його зоряний час. Усе це робить фігуру спрямованою вгору і надає їй величності. Хоча задум О. Родена критики не зрозуміли. Між тим скульптор несамовито захищав свою роботу і пишався нею. Він сказав: “Якщо істина має загинути – усі прийдешні покоління розламають на шматки мого Бальзака.”. Але пам’ятник стоїть і сьогодні.
3. Робота з портретом письменника.
Спогади сестри Бальзака, Лори Сюрвіль, першого біографа письменника
Оноре був наче мала дитина: весела вдача, гарно окреслений, завжди усміхнений рот, темні очі, блискучі й лагідні, високий лоб, густе чорне волосся. Та цей наївний, ласкавий хлопчик завжди зустрічав суворий, спопеляючий, як полум’я, погляд матері. Вона не любила свого старшого сина.
Спогади поета Ламартіна, сучасника О. де Бальзака
Він був огрядний, міцний, квадратний знизу і в плечах; міцні груди, шия, корпус, але ніякої важкості. Його короткі руки невимушено жестикулювали, він говорив як оратор. Голос у нього був гучним, але в ньому не було ні брутальності, ні іронії, ні гніву. Волосся спускалося на лоба великими пасмами, чорні очі пронизували, наче стріли, по-дружньому проникаючи у ваші. Щоки повні, рожеві, яскраві; ніс красивої форми, хоча трішки задовгий; губи привабливі, великі, з трішки піднятими кутиками. Голову він часто схиляв набік, а коли пожвавлювався під час суперечки, то закидав її неначебто з героїчною гордістю. Але найголовнішою рисою його, навіть більше, ніж розум, була заразлива доброта. Він зачаровував ваш розум, коли говорив, а коли мовчав, він зачаровував ваше серце.
4. Повідомлення підготовлених учнів.
Життя та творчість О. де Бальзака
Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 року в м. Тур. Його дід був хліборобом і мав прізвище Бальса, яке на діалекті Лангедоку означає “прямовиста скеля”. Батько письменника, Бернар-Франсуа Бальса, ставши чиновником, надав прізвищу аристократичного звучання – Бальзак і помалу намагався додати до нього частку “де”. Мати, Анна-Лаура Саламб’є, донька місцевого буржу-суконщика, була молодшою за чоловіка на тридцять два роки. Перша їхня дитина померла не проживши й місяця, другою був син Оноре, майбутній прославлений письменник.
Сім’я майже не займалася вихованням Оноре. З 1807 по 1813 рік хлопчик навчався у Вандомському коледжі, навчальному закладі ченців-ораторіанців, що його С. Цвейг у книзі про Бальзака називав “духовною тюрмою”. Тут панували суворі звичаї й дисципліна, учнів навіть не відпускали додому на канікули, всі листи перечитувалися цензорами, вихователі вдавалися навіть до тілесних покарань. Юний Бальзак почувався в коледжі покинутим і пригніченим, оскільки навчався він посередньо і серед вихователів мав стійку репутацію незібраного й малообдарованого учня. Хоча ці роки письменник згадував як не кращі у своєму житті, саме тут уперше повною мірою виявилася його любов до читання, чарівного світу книг.
Коли сім’я 1814 року переїхала до Парижа, він продовжив навчання в приватних закладах. З 1816-го вивчав право як вільний слухач юридичного факультету, що його закінчив через три роки, отримавши диплом бакалавра. Водночас відвідував лекції професорів Сорбонського університету. Мрії батьків про юридичну кар’єру сина не виправдалися: він вирішив присвятити себе літературі. Батьки погодилися дати йому для випробування два роки, протягом яких він мав засвідчити своє літературне обдаровання.
Оселившись у мансарді, юнак працював над історичною трагедією у віршах “Кромвель”, але перша спроба виявилася невдалою. І тоді він вирішив звернутися до жанру, який би швидко допоміг знайти видавця та покупця. Бальзак зрозумів, що таким жанром є роман.
Літературній праці письменник присвятив усе своє життя. Стефан Цвейг влучно порівнював його з Наполеоном. Багато хто з юнаків тоді був одержимим наполеонівським бажанням завоювати світ. Але коли письменник досяг повноліття, це вже не можна було зробити за допомогою зброї. “Залишалось мистецтво,- відзначає Цвейг. – Бальзак почав писати. Подібно до Наполеона, він примушує весь світ рухатися по орбіті Франції, центром якої є Париж”. Перший його роман “Шуани” вийшов у 1829 році. Більшість наступних творів письменник об’єднав у багатотомну епопею “Людська комедія”, яка принесла автору світову славу. Він змалював у ній картину життя сучасного йому французького суспільства, виділивши різні прошарки.
Проте матеріальне становище письменника було скрутним. Щоб виплутатися з боргів, йому доводилося днями сидіти за письмовим столом. “Працювати,- писав він в одному з листів,- це означає вставати завжди опівночі, писати до 8-ї години ранку, поснідати за п’ятнадцять хвилин і знову працювати до п’яти, пообідати, лягти спати і завтра все почати спочатку”. “Пишу весь час,- повідомляв він в іншому листі,- коли не сиджу над рукописом, обмірковую план, а коли не думаю над планом, то виправляю гранки. Ось моє життя”. Він писав по 12-14 годин на добу.
Між тим Бальзак любив аристократичний світ, полюбляв відвідувати салони, милуватися красою жінок, спілкуватися з відомими письменниками, серед яких були Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне та ін. Бажанням належати до цього світу пояснюється, можливо, й сумна історія його одруження.
У 1832 році Бальзак отримав листа з Одеси за підписом “Іноземка” і відповів на нього. Згодом він дізнався, що його автор – дуже родовита і багата жінка Евеліна Ганська, польська графиня, російська піддана, яка мешкала у Верхівні, що неподалік від Києва. Листування і поодинокі зустрічі з нею тривали 18 років.
У березні 1850 року смертельно хворий письменник обвінчався з немолодою вже Евеліною Ганською. Довга подорож із Верхівні до Парижа загострила його хворобу і була останньою в житті. В. Гюго, відвідавши Бальзака незадовго до його смерті, сповістив друзям: “Європа втрачає у ці дні велику людину”.
18 серпня письменника не стало, його було поховано на цвинтарі Пер-Лашез. У промові, яку виголосив Віктор Гюго над тілом покійного, він визнав Бальзака “першим серед великих”, “кращим серед обраних”. Уже тоді було зрозуміло, що митець посів одне із чільних місць серед класиків французької та світової літератури.
Творчий шлях письменника, як правило, поділяють на два нерівномірних періоди. Перший – 20-ті роки XIX століття, коли він писав пригодницькі твори в дусі В. Скотта та Ф. Купера, а також бульварні та готичні романи, які пізніше так і не наважився визнати своїми і не включав до власних зібрань.
Другий період – 30-ті-40-ві роки, протягом яких він створив знамениту “Людську комедію”, декілька драм. Справжній Бальзак – це, звичайно, Бальзак другого періоду творчості. Хоча перший відіграв значну роль у письменницькому становленні, у пошуках власного шляху в мистецтві.
Серед найбільш відомих творів О. де Бальзака – “Людська комедія”, задум якої формувався поступово, починаючи з 1829 року, а остаточно утвердився у 1841-му. Цей твір перегукується не тільки з назвою “Божественної комедії” Данте, а й з грандіозністю задуму і важливістю проблем, порушених обома письменниками. Бальзак, як і Данте, хотів зобразити увесь світ в усій його повноті. Але Данте змалював світ потойбічний, Бальзак же став літописцем сучасного йому світу в усіх його виявах. Зазначимо, що підхід до зображення світу був у Бальзака критичним.
“Людська комедія” складається з трьох великих частин: “Етюди про звичаї”, “Філософські етюди”, “Аналітичні етюди”. У передмові до свого твору Бальзак наголошував, що перша частина (“Етюди про звичаї”) – лише “основа, сповнена образів, трагедій і комедій, над якою височітимуть “Філософські етюди”, призначення котрих полягає вже не у змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх рушійних сил”. В “Аналітичних етюдах” автор досліджує початки, основи речей. Серед творів, що ввійшли до “Людської комедії”, слід назвати такі: “Гобсек”, “Тридцятирічна жінка”, “Шагренева шкіра”, “Батько Горіо”, “Ежені Гранде”, “Пишнота і злиденність куртизанок”, “Втрачені ілюзії” тощо. Французькому письменникові Е. Золя “Людська комедія” нагадувала “недобудовану Вавілонську вежу”, яку будівничий, на жаль, не встиг завершити.
Вісімнадцять років писав Бальзак свою “Людську комедію”. То була справді титанічна праця. Згодом Е. Золя зазначав, що ця “скеля розчавила би будь-кого, тільки не його”.
Бальзак був не просто “істориком французького суспільства”, а й тонким психологом, творцем яскравих типів соціального життя, глибоким філософом, який намагався наблизити мистецтво до життя. На його думку, письменник має бути вчителем людей. Він вважав, що роль письменника подібна до ролі державного діяча, “а може, навіть вища за неї”. Мистецтво повинно не лише відображати природу, а й передавати її душу і смисл.
Французький письменник А. Моруа в художній біографії “Прометей, або Життя Бальзака” так писав про митця: “… з того дня, як Оноре де Бальзак зумів показати світові пильний і важкий погляд своєї матері, свої прикрощі, своє читання книг у Вандомському коледжі, вперше відчув “аромат жінки”, ганебні спекуляції лихварів, свої “втрачені ілюзії” й захоплення творчістю, його мозок вигодував цілий світ. І цей світ поглинув його життя – він помер ще молодим. Проте хто б не хотів бути Бальзаком?”
О. де Бальзак і Україна
Письменник двічі відвідав Україну (1847-1848, 1848-1850). Загалом він провів тут більше двох років. Окрім Верхівні побував у Бердичеві, Києві та інших містах. Перебування в Україні дало йому можливість ознайомитися зі слов’янським світом, до якого він виявляв інтерес. У листах на батьківщину відзначав багатства цього краю.
Українська тема була дуже популярною серед західноєвропейських письменників першої половини XIX ст. До неї зверталися Дж. Байрон, В. Гюго, П. Меріме, мадам де Сталь, А. Міцкевич та ін. Але якщо увагу романтиків привертав у першу чергу національний колорит, то Бальзака цікавило соціальне життя. Листуючись з Е. Ганською та перебуваючи в її маєтку, він цікавився життям українських селян. У незавершеному нарисі “Лист про Київ” письменник змальовує враження від першої подорожі в Україну у вересні 1847 року. Йому запам’яталися мальовничі села, родючі ниви і веселі селяни. “Всюди,- зазначає він,- я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями”. Життя українського селянина Бальзак сприйняв як ідилію. Він вважав, що селянину, який перебуває під опікою поміщика, не стане краще, якщо звільнитися від неї і отримувати платню, як на той час було з французьким селянином. Порівнюючи життя українських та французьких селян, він дійшов висновку, що на українських не позначається руйнівна дія “фінансового начала”. У листах з України міститься і багато критичних зауважень щодо відсталості української економіки, невмілого ведення господарства поміщиками тощо. Українські враження знайшли відображення в романі “Селяни” (1848) – одному з підсумкових у творчості письменника.
Вдруге Бальзак приїхав до України в березні 1848-го і провів тут майже два роки.
У колишньому маєтку Евеліни Ганської у Верхівні донині зберігається “музейна” кімната, а біля головного входу – табличка з написом: “У цьому будинку в 1847-1850 рр. жив великий письменник Оноре де Бальзак”.
Зв’язок з Україною не вичерпується фактами перебування письменника на її території. Його творчість стала відомою тут ще раніше завдяки російським перекладам, які почали з’являтися майже одночасно з французькими виданнями. З творами Бальзака був добре обізнаний Т. Шевченко, про що свідчать посилання на них у повістях Великого Кобзаря. І. Франко охарактеризував творця “Людської комедії” як одного з найвидатніших представників реалістичної традиції у французькій та європейській літературах. Творчістю Бальзака захоплювалися українські письменники другої половини XIX – початку XX ст. від Марка Вовчка до М. Коцюбинського. Переклади його творів українською мовою з’являються в останній третині XIX ст. 1884 року у Львові вийшов роман “Батько Горіо” як літературний додаток до журналу “Діло”. Широке входження письменника в українську культуру починається у 20-30-х роках XX ст., коли було перекладено основні його твори. Цей процес тривав і в повоєнні роки. Класичними стали переклади українською мовою, зроблені І. Сидоренко, Є. Дроб’язко, В. Підмогильним, М. Рудницьким та ін.
З 1989 року здійснюється 10-томне видання творів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун, Д. Паламарчук, І. Сидоренко, Т. Воронович та ін.
5. Слово вчителя.
О. де Бальзак є зачинателем соціального реалістичного роману.
6. Робота зі словником літературознавчих термінів.
Соціальний (соціально-побутовий) роман – основний різновид реалістичного роману, для якого характерна ідеологізація приватного життя, побуту персонажів. Утвердився у XIX ст.
Письменники-реалісти (передусім французькі: Ф. Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер та англійські: Ч. Діккенс, В. Теккерей) розширюють сюжетні межі й до особистісного, приватного аспекту зображення долучають сцени та епізоди, які охоплюють життя всього суспільства та епохи. Соціально-побутовий роман часто відтворює конфлікт між людиною та суспільством і в такий спосіб намагається розв’язати його або констатує неможливість усунення конфлікту.
7. Повідомлення підготовленого учня.
Історія створення повісті “Гобсек”
Повість “Гобсек” – один із перших творів, що його автор свідомо писав як фрагменти “Людської комедії”. Порушені проблеми були актуальними і хвилюючими, тому письменник неодноразово повертався до твору, шліфуючи свій задум.
У 1830 році О. де Бальзак написав нарис про лихваря. Потім включив цей нарис у повість про аристократів “Небезпека розбещеності”, в якій основну увагу приділяв сім’ї де Ресто.
У першому варіанті відзначалися позитивні риси лихваря Гобсека, котрий допоміг адвокату Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, врятував сім’ю де Ресто від розорення, а у фіналі навіть став депутатом.
Перший варіант повісті поділявся на розділи: “Лихвар”, “Адвокат”, “Смерть чоловіка”. Ці назви підкреслювали головні тематичні лінії твору.
Другий варіант твору, написаний у 1835 році, мав назву “Батечко Гобсек”. Тут автор позбавив лихваря багатьох позитивних рис, змінив фінал, зосередивши увагу на маніакальній пристрасті героя до збагачення. 1848 року повість отримала назву “Гобсек” і увійшла до “Сцен приватного життя” “Людської комедії”.
Переклади “Гобсека” українською мовою з’явилися в 1930 і 1951 роках.
8. Бесіда.
– Яке ваше перше враження про твір?
– Чи сподобався він вам? Чим саме?
– Хто є головним героєм повісті? (Звичайно, Гобсек.)
– Назвіть інших персонажів твору. (Дервіль, графиня де Ресто, її син Ернесто де Ресто, віконтеса де Гранльє, її донька Камілла, Фанні Мальво.)
– Відомо, що повість органічно пов’язана з романом “Батько Горіо”. Чи знайомі ви з цим романом?
9. Проблемні запитання та завдання.
– Які способи зображення використовує автор у своєму творі? Наведіть приклади кожного способу. (Розповідь, портрет, інтер’єр, монолог, діалог. Окрім того, автор використовує прийом, коли одні герої розповідають про своє враження щодо інших героїв (Гобсек про графиню, Максима де Трая). Це суто бальзаківський портрет: в рисах обличчя вгадати особистість.)
– Які кути зору висвітлює автор? (Розповідача, персонажів.)
– Яка роль автора в повісті? (Його голос чується на початку твору (в епіграфі), а потім він передає ініціативу до рук Дервіля, надаючи йому право висловлювати власні оцінки щодо Гобсека.)
– Визначте елементи сюжету повісті “Гобсек” О. де Бальзака.
(Експозиція – вечір у домі віконтеси де Гранльє.
Зав’язка – втручання у бесіду адвоката Дервіля.
Розвиток дії – розповідь Дервіля про Гобсека.
Кульмінація – монолог Гобсека про золото.
Розв’язка – смерть Гобсека і пом’якшення віконтеси щодо графа де Ресто.)
10. Завдання учням.
– Подумайте, у чому полягає особливість композиції повісті. (Це оповідання в оповіданні. Автор використовує прийом обрамлення.)
III. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ
Заключна бесіда.
– Назвіть роки життя О. де Бальзака.
– Хто з відомих письменників народився того ж року? (Російський письменник О. Пушкін з’явився на світ 6 червня 1799 року. Німецький поет Г. Гейне – 13 грудня 1799 року (хоча дослідники творчості стверджують, що Г. Гейне народився в 1797 році).)
– У чому полягає особливість творчості письменника? (В ній виявляються соціально-філософські мотиви.)
– Скільки періодів визначають у творчості Бальзака? (Два.)
– Який твір є найголовнішим у творчому спадку митця? (“Людська комедія”.)
– Назвіть романи письменника.
– Як у його життя ввійшла тема України?
– Хто був автором пам’ятника письменникові в Парижі? (О. Роден.)
– Хто з письменників звертався до творчості Бальзака? (С. Цвейг, А. Моруа та ін.)
– Назвіть українських перекладачів творів письменника.
– Дайте визначення поняття “соціальний роман”.
– Скільки редакцій має повість “Гобсек”? (Дві: 1830 і 1835 років.)
– У чому полягає особливість композиції повісті “Гобсек”?
ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати матеріал про Дервіля. Подумати над питанням: “Як у повісті розкривається тема влади золота?”
(2 votes, average: 2.50 out of 5)