Повість “Форпост” написана в 1885 р. Б. Прус малює класове розшарування післяреформеного села, дає яскраві образи поміщиків, кулаків, середняків і бідноти. Головний герой повести Слимак показаний письменником зі співчуттям, але без найменшої ідеалізації. Автор розкриває суперечливу сутність селянина, у якому риси трудівника, народні риси сполучаються з рисами власника. Слимак працьовитий, чесний, відрізняється великою стійкістю. Саме він, а не занепалий, космополитствующий поміщик чинить опір німецьким колонізаторам, що прибирають до
рук польську землю: він відмовляється продати німцям своя ділянка, у той час як поміщик продає їм землю з повною байдужістю, у перерві між танцями. Патріотичні почуття, що збереглися в народі, фактично далекі деградуючій шляхті. Але той же самий Слимак у душі мріє стати багатієм, заздрить кулакові Гжибу й шукає з ним зближення. Він виявляється жорстоким визискувачем стосовно батрака Овчажу, лагідній, безмовній людині. Слимак виганяє його на мороз із дівчинкою-сироткой, що той виховує. Овчаж замерзає разом з дитиною. Головні симпатії автора віддані цьому скромному батракові й іншим найбіднішим селянам.
З
отрутною іронією дані образи поміщиків. Попутно Б. Прус полемізує з позитивістами, з їхньою проповіддю класової дружби й безкорисливої, отеческой турботи шляхти про селянство. Вся нереальність і облудність цих теорій розкриті в повісті. Поміщик нехтує своїх селян, відверто називає їхніми ідіотами, нехтує рідну країну, проводить життя за кордоном або, у крайньому випадку, у Варшаві. Дружина його під впливом свого брата, що бовтає про народолюбии, уживає деякі досить комічні спроби “зближення” з народом. Після однієї з них вона змушена, за її словами, віддати зовсім нове плаття покоївки, тому що воно за десять мінут просочилося жахливими сільськими заходами.
Повість пронизана духом щирого демократизму, гарячою любов’ю до селянства. Вона свідчить про глибину розуміння й повноті зображення автором реальних відносин, побуту, вдач, психології різних шарів польського селянства. Про зростаючу майстерність художника свідчать і життєва гострота колізії й напруженість фабули, багатство й свіжість, народна виразність мови, змістовність і динамічність діалогу, поетичність і багатозначність пейзадшых замальовок. В “Форпості” знайшла вираження й тяга письменника до створення ємного соціального полотна
