Новела М. Коцюбинського “Іntermezzo” як модерний текст
Починаючи від присвяти до останнього рядка твір Коцюбинського “Іntermezzo” сприймається як щось нове, ще не бачене в літературі. Свою новелу автору присвятив Кононівським полям. Очевидно для нього це було особливе місце, місце справжнього відпочинку, своєрідного життєвого антракту; місце де, ін одержав заряд енергій, залишивши свою втому. Саме втома виступає першою дійовою особою у незвичайній виставі, де крім неї задіяні “Ниви у червні”. “Сонце”, “Три білих вівчарки”, “Зозуля”, “Жайворонки”, “Залізна рука горо-да”
Письменника втомили незчисленні ” треба”, вони не завали йому спати, він хотів увільнитись від того “многоголового звіра” і спочити. Людина, яку ліричний герой зустрічав скрізь, не давала йому бути самотнім, мати “свою орбіту”. Вона наповнювала його душу своїми стражданнями і болями. Бажання очиститись і бути решті решт спокійним не задовольняв навіки сон – “прекрасний брат смерті”.
Тому митець сідає в поїзд і покидає місто. Але город витягає і в поле “свою залізну руку”. І важко героєві здобути тишу навколо і в собі. Відчуття тиші дає йому
Людське горе врешті спіймало його і на ниві, але вже не хотілося від нього тікати, знову натяглися “ослаблені струни” його душі й хотілося чути про те, чим переймається проста людина, що хвилює її.
Зустріч на полі із людиною тала індикатором того, що можна повернутись у місто, піти поміж люди, попрощавшись із своїми червневими друзями.