Нестор Махно і анархізм в українській літературі
Хід історії завжди віддзеркалювався в літературі, а події та постаті завжди оцінюються неоднозначно, часом навіть діаметрально протилежно: з одного боку лунають схвальні вигуки, 3 іншого – повне неприйняття та засудження.
Серед персоналій, навколо яких завжди точилося багато суперечок, – Нестор Махно, політичний діяч, ідеолог українського анархізму. Ставлення до нього українських письменників у наш час є неоднозначним – як до його особи, так і до анархізму взагалі: Ю. Янковський, В. Підмогильний та І. Багряний, як і багато інших митців,
У Ю. Яновського в романі “Вершники” до анархістів взагалі негативне ставлення, портретних чи психологічних характеристик майже немає: анархісти – чи то вчитель, чи то студент і здоровань, а батько Махно – людина підступна, схильна скоріше до відвертого вбивства, аніж до дискусії.
У поемі І. Багряного “Гуляй-поле” Махно виступає апологетом національного підсвідомого, ниткою, що зв’язує мінімум три покоління: діда, батька, сина. Україна постає руїною, уламками всіх поколінь, а Махно, на думку І. Багряного, –
Безжальний і невблаганний,
І
Із всіх жорстоких едино правий,
Страшний, Апокаліптичний!
Образ Нестора Махна глибоко розкрив у оповіданні “Третя революція” В. Підмогильний, для якого отаман “повстав з темних глибин землі, щоб промайнути забутим огнем далеких днів”. Він величний, самозакоханий, схильний до філософування та поезії. В. Підмогильний вивчає цю особистість крізь призму психоаналізу і самого Махна малює психоаналітиком та філософом: він добре бачить людей, що його оточують, помічає шпиків, знає, чого вони хочуть.
Нестор скептично ставиться до історії, відмічаючи, що “відколи люди живуть, а питань не розв’язали. Та й розв’язувати не треба”. В “Третій революції” Підмогильний показує Махна ще й очима однієї з героїнь, Ксани, для якої він с богом, що вершить долі людей. Для Підмогильного Махно – інтроверт, людина, занурена в себе, одинокий геній.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)