Неоміфологічність роману Дж. Р. Р. Толкієна “Володар кілець”
Творчий доробок Дж. Р. Р. Толкієна є яскравим свідченням того, що митець ніколи не обмежується існуючими літературними законами та домінуючою лінією мистецтва. Автор роману “Володар кілець” прагнув відродження старих традицій за допомогою нових засобів, залучаючи у цей процес міф та ігноруючи критику ексцентричного ставлення до канонів письменства. “Толкієн покликаний писати не лише літературні, а й міфологічні твори” . Герой цього автора позбавлений індивідуальності в усталеному розумінні саме тому, що в космічних міфах людина
Роман “Володар кілець” можна назвати фантазією автора, що породжує ірреальні особистості та обставини. Корені такого космологічного світогляду сягають фольклору-казок,
Заслуговує нашої уваги концепція євкатастрофи (eucatastrophe), яка є, за думкою Толкієна, найважливішою складовою оповіді про Казкову Країну. Ця концепція є результатом втілення сюжетної магії “Володаря кілець”, найвищим проявом якої автор бачить Воскресіння Христа – катастрофу позитивну, що змінює події на краще та винагороджує надію й сподівання.
У багатьох епізодах роману магія має художню цінність. Вона істотно збагачує образи твору, засвідчує їх позитивну (Гендальф) або негативну (Саурон) сутність. Так, наприклад, Гендальф за допомогою магічних дій розпалює багаття, захищаючись від вовків, освітлює посохом шлях у печерах Морії; Саурон насилає ніч на землі Мордору тощо. Але слід відзначити, що вплив магії на розвиток сюжету має другорядне значення. Вона також лише опосередковано характеризує персонажів, тобто через відношення до тієї чи іншої моральної або філософської проблеми. Найважливіший наголос робиться саме на ідеї твору. Наприклад, за допомогою магії акцентується ідея особистого вибору та самопожертви в ім’я недосяжного ідеалу перемоги добра над злом (зустріч Товариства Кільця з королевою ельфійської країни Голадріель та спокуса зречення участі у подорожі до країни Зла – Мордону); наголошується на проблемі відповідальності за вибір та його наслідки не лише для індивідуума, але й для суспільства (Голадріель за допомогою магічного дзеркала демонструє Фродо і Семові, що майбутнє Серединної Землі залежить від їх особистої звитяги).
Безумовно, головною у романі є магія Кільця Влади. На його знищення спрямована діяльність Товариства Кільця, що складає фабулу твору:
Три Кільця – можновладнішим з Ельфів земних,
Сім – величніших з Гномів в скарбниці бездонні,
Дев’ять – Смертним, що смерть прибере їх усіх,
І Одне – Князю Темряви на темнім троні
У Мордорі, де завше панує Пітьма.
Одне над усіми, Одне, що знайде їх,
Одне, що згуртує і в темінь зведе їх
У Мордорі, де завше панує Пітьма.
Але Толкієн залишає у романі Абсолютну Владу у нереалізованому, потенційному стані. Цей стан поступово створює напругу на тлі “Володаря Кілець”. Серединна Земля постійно знаходиться на межі катастрофи, яка може бути викликана отриманням Абсолютної Влади кимсь з героїв твору. Також автор наголошує на спорідненій сутності Абсолютної Влади та Абсолютного Зла, що спотворюють та руйнують особистість.
Такий ідейно-спрямований характер магії у романі “Володар кілець” є найцікавішім завдяки його нетрадиційності та новітності використання з метою загострення уваги читача на сучасних філософських проблемах. Феномен осучаснення стародавнього міфопоетичного світосприйняття дозволяє вважати цей твір нео-міфологічним. Нео-міфологічність “Володаря кілець” має універсальний характер, тому що “міф є лише тоді достовірним, коли грунтується на загальній найвеличнішій правді” . Ця правда вміщує не лише історичну пам’ять людства, що зберігається опосередковано в міфах, але й переосмислення існуючого стану речей. Проблематикою особистісної відповідальності та самовизначення, влади та тоталітаризму опікується значна частина літературного доробку минулого століття за допомогою притчі (твори Голдінга), антиутопії (твори Оруела) та ін. Але на відміну від інших Толкієн вважає, що “значущість міфу не може бути осягнута аналітичним шляхом” . Слід визнати той факт, що нео-міфологія “Володаря кілець” має невичерпний характер. Сутність її визначається деякими дослідниками, як “розповідь, що втілює найглибші почуття певного суспільства у певний час” .
Нео-міфологія використовується як підгрунтя для аналізу низки “споріднених явищ”. Такі “споріднені явища”, коли вони взяті з міфу або фольклору, неодмінно несуть у собі принципові характеристики міфу і фольклору, зокрема притаманну їм поетику. Тобто ми припускаємо існування в творах Толкієна міфо-фольклорної поетичної традиції. Залучення магії у побудову сюжету є поширеним у міфотворчості. Можна згадати, наприклад, богів, котрі для досягнення мети вдавалися до магічного перевтілення. Типовою у казках є також демонстрація чарівної майстерності та обертання на різних тварин. В даному випадку магія є засобом опосередкованого ускладнення завдання учня-протагоніста, який за сюжетом перевищує власного вчителя у володінні магією.
Характерною рисою нео-міфології порівняно до міфотворчості є звуження символічної значущості її образів і мотивів, поряд із деяким посиленням значущості соціальної. В нео-міфології Толкієна цей процес набуває логічного завершення. Соціальний аспект починає домінувати майже абсолютно, у той час як естетичні параметри літературного тексту майже цілком знехтувані на користь тематично-проблемного плану.
Роман Толкієна “Володар кілець” трактується як “міф про трансформацію людства” , про перехід від ворожого урбаністичного світу до природного “міфічного духа”, до примирення позачасової дуалістичної людської особистості, до проголошення життєстверджуючої ідеології як єдиноможливого спасіння.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)