Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Не стоїть земля без праведника (за оповіданням О. І. Солженіцина “Матрьонине подвір’я”)

Не стоїть земля без праведника (за оповіданням О. І. Солженіцина “Матрьонине подвір’я”)

Олександр Ісаєвич Солженіцин. Ще якихось двадцять років тому його ім’я було заборонено вимовляти, а сьогодні ми захоплюємося його глибоко філософськими творами, у яких розкривається майстерність у зображенні характерів, уміння спостерігаті за людьми і розуміти їх. І особливо яскраво роз кривається це в оповіданні “Матрьонине подвір’я”.

Чим цікаве це оповідання? Начебто звичайне повоєнне життя російського села. Але Солженіцин знаходить ту ізюминку, яка пізніше буде повторюватися у В. Овєчкіна, Є. Дороша, Ф. Абрамова: відносини

влади і людини, морально-духовне життя народу, боротьба за виживання в дарвінівському понятті.

У центрі оповідання – доля сільської жінки, які проробила все життя в колгоспі не за гроші, а за “палички”. Давайте простежимо за життям цієї чудової жінки.

Розповідь починається з того, що оповідач, від, імені якого ведеться розповідь, Гнатович, повертається в Росію з курних, гарячих степів Казахстану і оселяється в будинку Матрьони Василівни. Виникає питання: хто вона така? Це самотня жінка, яка втратила чоловіка на фронті та поховала шістьох дітей; а “…як стала дуже хворіти – і з колгоспу

її відпустили”. Убогим оздобленням і єдиною прикрасою її хати були горщики і діжки з фікусами, тьмяне дзеркало і два яскравих плакати. Але в розміреному, колоритному змалюванні поступово постає перед читачем образ не тільки самотньої і знедоленої жінки, а і рідкісної людини з безмірно доброю душею. Незважаючи на негоди, Матрьона не втратила спроможності відкликатися на чужу біду. Жодна оранка в селі не обходилася без неї. Разом з іншими жінками запрягалася вона в соху і тягла її на собі. Жодній родичці близькій або дальній, не могла Матрьона відмовити в допомозі, кидаючи свої невідкладні справи. Нічого по суті, не маючи, ця жінка вміє віддавати. Проте, як плата за її добро? Для єдиної кози Матрьона не може зібрати сіна: “…біля залізниці – не скоси”, “у ліс косити нема”, “…у колгоспі мені не велять”. А як нескінченно довго і наполегливо долала ця жінка не близький шлях до сільради, щоб оформити пенсію Але ще гострішою була проблема з паливом: “Не давали торфу жителям, а тільки везли начальству, і хто при начальстві”. От і мали бідні сільські жінки збиратися по кілька людей для сміливості і носити торф потайки в мішках. І ця страшна дійсність лякає читача, насторожує: “Невже Матрьона Василівна завжди так жила: крала торф, запрягалася у соху, оббивала пороги у сільраді?”

В другій частині оповідання ми дізнаємося про молодість героїні. Вже в юності доля круто обійшлася з Матрьоною: не дочекалася вона свого коханого, Фаддія, який пропав на війні безвісти, а смерть матері Фаддія, сватання його молодшого брата ніби визначили її долю наперед. І вона зважилася ввійти в дім, де вже назавжди оселилася її душа. Мов би шукаючи виправдання, Матрьона говорить: “Мати в них померла… Рук у них не вистачало”. Але жорстоке життя повертає Фаддія, який вимовив те, що буде відлунням звучати в серці героїні все життя: “…Якщо б то не брат мій рідний – я б вас порубав обох”.

От такою була одна-єдина любов Матрьони Василівни. Але був іще той один день, коли усі показали своє відношення до цієї праведної, на мій погляд, жінки.

Повернення Фаддія нагадало Матрьоні про прекрасне минуле. Скільки років її серце гріло і не погасле почуття, яке колись спалахнуло! А Фаддій? Ніщо не здригнулося в ньому, коли він побачив мертву Матрьону. Відразу після похорон він піклується тільки про поділ її майна і не заспокоюється доти, поки не перевозить до себе додому на санках сарай і паркан, які йому залишилися. А зовиця як про неї відзивається: “…і нечистоплотна була… і не дбайлива; …і дурна, допомагала чужим безплатно…” А мені здається, це не дурість, а благе діло. Хіба багато хто з нас могли б допомогти чужим людям “безплатно”? А вона могла, тому що Матрьона “не схожа на інших”, “неабияка”, “особлива”. Але точніше за усіх висловився сам письменник: “Всі ми жили поруч з нею і не зрозуміли, що вона є той самий праведник, без якого, за прислів’ям, не стоїть село, ані місто, ані вся земля наша…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Не стоїть земля без праведника – за оповіданням О. І. Солженіцина Матрьонине подвір’я ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН Не стоїть земля без праведника (за оповіданням О. І. Солженіцина “Матрьонине подвір’я”) Олександр Ісаєвич Солженіцин. Ще якихось двадцять років тому його ім’я було заборонено вимовляти, а сьогодні ми захоплюємося його глибоко філософськими творами, у яких розкривається майстерність у зображенні характерів, уміння спостерігаті за людьми...
  2. “Архіпелаги” О. І. Солженіцина В останні роки ми маємо можливість познайомитися з багатьма творами, від яких вольовим рішенням комуністичних ідеологів були насильно відлучені. Нам стали доступні твори В. Гроссмана, Г. Владимова. В. Набокова, В. Максимова, В. Войновича і багатьох інших письменників. Серед цього потоку імен і блискучих творів виділяється ім’я О. І. Солженіцина, лауреата...
  3. Архіпелаги О. І. Солженіцина ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН “Архіпелаги” О. І. Солженіцина В останні роки ми маємо можливість познайомитися з багатьма творами, від яких вольовим рішенням комуністичних ідеологів були насильно відлучені. Нам стали доступні твори В. Гроссмана, Г. Владимова. В. Набокова, В. Максимова, В. Войновича і багатьох інших письменників. Серед цього потоку...
  4. Прекрасним і ніжним словом назвали наші пращури жінку, що стоїть у витоків нового життя Прекрасним і ніжним словом назвали наші пращури жінку, що стоїть у витоків нового життя, плекає і зміцнює його “берегиня”. У цьому слові влучно відбилося її божествене призначення, найперша і найголовніша суть. У сиву давнину берегинею наші прадіди називали богиню, що берегла їх від усякого лиха і дарувала добро. Згодом вони...
  5. Глибоке і щире почуття Соломії (за оповіданням “Дорогою ціною”) МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Глибоке і щире почуття Соломії (за оповіданням “Дорогою ціною”) Українських письменників завжди захоплювала постать жінки, що здатна на смерть в ім’я свого кохання. Ще в давньому літописі оспівується жертовна і щира любов дружини князя Ігоря Ярославни. Глибоке почуття жінки змалював в оповіданні “Дорогою ціною” і М. Коцюбинський. Героїня твору –...
  6. “Кати і жертви” (за творами О. І. Солженіцина) Ім’я Олександра Солженіцина, яке довгий час було під забороною, зараз посіло своє місце в історії сучасної російської літератури. У 1989 році в нашій країні був опублікований цикл творів “Архіпелаг ГУЛАГ”, аналізуючи який, можна розкрити сутність теми “Кати і жертви”. Солженіцин не приховує своєї ворожості до тих радянських, партійних керівників, а...
  7. Земля в долі людини (на основі повісті “Земля”) Доля Ольги Кобилянської – незвичайна. Не маючи змоги одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому народові. Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і насилля. Доля її була незвичайною і ще в одному. Буржуазні ідеологи...
  8. Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Доля Ольги Кобилянської – незвичайна. Не маючи змоги одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому народові. Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і насилля. Доля її була незвичайною і ще в одному. Буржуазні ідеологи...
  9. Земля в долі людини (за повістю Ольги Кобилянської “Земля”) Україна – традиційно хліборобська країна. То ж земля, відношення до неї були мірилом духовної зрілості кожного українця протягом багатьох віків. Усі прагнення, усі свої надії на Майбутнє хлібороб завжди спрямовував до землі. І звалася вона “матінкою”, “святою”. І не дивно, що в українській літературі тема землі займає провідне місце. Про...
  10. Сувора правда життя у творах О. І. Солженіцина …Першим насмілився сказати Правду про сталінізм, …перший Закликав і себе, і нас не брехати. 1989, 7 червня. Літ. газета. Не прямою лінією, а параболою накреслений творчий шлях Олександра Солженіцина. Його ім’я з’явилося на літературному небосхилі на початку 60-х, у період хрущовської “відлиги”, спалахнуло, налякавши поборників “безгласності” часів “застою”, і зникло...
  11. Роздуми над сторінками книги А. І. Солженіцина “Архіпелаг ГУЛАГ” 12 лютого 1974 А. І. Солженіцин опублікував звернення до інтелігенції, до молоді, до всіх співвітчизників, в якому він закликав боротися з насильством в Радянському Союзі. Коли насильство в країні набирає силу, воно кричить: “Я – насильство! Розійдись, розступилися – роздавлений! “Влада до насильства завжди вдається від немочі, нездатності управляти країною...
  12. Земля і люди в повісті О. Кобилянської “Земля” Чи замислювались ми над тим, що значить земля, наша матінка? Що дарує вона нам усім, хто живе на ній? Чи вслуховувались ми в чарівне, світле слово, яким є земля? Це вона ростить мудрих, добрих, працьовитих, щедрих людей. З неї починається життя і травички, і дерева, і хліба, і людини. Немало...
  13. Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Помітний слід у моїй душі залишила повість О. Кобилянської “Земля”, що написана на основі життєвих фактів. Читаючи цей твір, я переживала разом з автором, уболівала за долю героїв. Письменниця порушила вічну тему влади землі над людиною, до якої зверталися багато українських...
  14. Твір на тему – Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Найвищим досягненням письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської стала повість “Земля”. Звертання до реальних фактів, соціальних явищ йшло поряд із поглибленим реалізму атвторки, а емоційне ставлення до них – особливість творчої манери О. Кобилянської, яка пропускала крізь серце долю своїх героїв. Письменниця змогла правдиво передати біль і сподівання селянина-трудівника та сутність самого...
  15. “Земля – мірило духовності людини. За повістю Ольги Кобилянської “Земля” Всіх людей, які населяють нашу планету, цілком можна розділити на людей духовних і бездуховних. Цей поділ цілком адекватний і нормальний, але лише конкретні приклади з життя можуть показати, що таке духовність і що таке бездуховність. У повісті Ольги Кобилянської розказана трагічна історія родини Федорчуків, а також історії інших людей, які...
  16. Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” Питання про власність і власника вирішували багато століть. Як залежать вони одне від одного, які співвідносини у цих категорій, що таке приватна власність – рабство та прокляття чи свобода? У повісті О. Кобилянської “Земля” питання власності та її впливу на долю і...
  17. Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився. Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що...
  18. Іван Денисович – герой повісті-оповідання А. І. Солженіцина “Один день Івана Денисовича” Образ І. Д. як би складний автором з двох реальних людей. Один з них – Іван Шухов, вже немолодий боєць артилерійської батареї, якої у війну командував Солженіцин. Інший – сам Солженіцин, який відбував термін за горезвісної 58-й статті в 1950-1952 рр.. в таборі в Екібастузі і теж працював там каменярем....
  19. Кати і жертви – за творами О. І. Солженіцина ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСАНДР СОЛЖЕНІЦИН “Кати і жертви” (за творами О. І. Солженіцина) Ім’я Олександра Солженіцина, яке довгий час було під забороною, зараз посіло своє місце в історії сучасної російської літератури. У 1989 році в нашій країні був опублікований цикл творів “Архіпелаг ГУЛАГ”, аналізуючи який, можна розкрити сутність теми...
  20. Скорочено “Стоїть в селі Суботові…” Шевченка Вірш “Стоїть в селі Суботові ” Шевченко написав, перебуваючи 1845 року в селі Мар’янське в родині Олександра Лук’яновича. “Стоїть в селі Суботові…” Шевченко аналіз Тема: висловлення поетом критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності. Ідея: заклик-звернення до недругів не...
Не стоїть земля без праведника (за оповіданням О. І. Солженіцина “Матрьонине подвір’я”)
«
»