“Не можна любити народів других коли ти не любиш Вкраїну”
і
Одним з самих натхненних співців рідної України в національній літературі ХХ століття є Володимир Сосюра. Саме на рядках його віршів я хочу довести, що не можна поважати і любити інші народи, коли ти на любиш власну країну. Творчість цього видатного поета називають “Голосом ніжним, як пісня у солов’я, громом молодим”, який чути навіть під час суспільних заграв і негараздів. Шахтар з Донбасу і сам син шахтаря, В. Сосюра увійшов у літературу свого народу як митець, у житті якого на першому плані знаходилася безмежна любов до своєї
Ставши продовжувачем традицій І. Франка, Т. Шевченка, Лесі Українки та інших видатних представників літератури України, він досить ярко відобразив важливість поважливого ставлення до свого народу, важливість любові до рідної землі. Рідний край, земля батьків, стежки дитинства і перший вчитель – все це викликає у поета душевні і зворушливі спогади, міркування про життя. А його твори у кожного читача визивають роздуми про своє особисте життя, про своє місце у сучасному суспільстві, про відношення до одвічних цінностей свого народу, його традицій і культури.
На прикладі творів поета-лірика
Патріотичні почуття найбільш повно можна побачити у вірші “Батьківщина”. В його рядках “Вітчизна зоряна” – це і “дні робочі”, і “літаки вгорі”, і “дим заводів, гуркіт тракторів”.
Не забуває В. Сосюра і героїчне минуле нашого народу, пам’ятати його повинні і ми. Як згадку про завзятих запорожців, їх дух, який прагне до волі, можна згадати рядки із вірша “Україна”. Походи, пісні, дзвін шабель, ясні води і тихі зорі – така вона, наша Україна, такою ми й повинні нести її у своїх серцях. Як і для поета, однаково дорогими для нас повинні бути і Донбас, і “Львів сонцебризний”, і “Київ над Дніпром-Славутою”. І однаково боляче повинно нам бути за ті нещастя, які пережив наш народ у часи його гноблення царськими можновладцями, у часи Великої Вітчизняної війни, у часи зневаги радянського суспільства. А як хвилююче звучать оці рядки:
“Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди”.
Бо лише вона єдина в світі у співах солов’їних, в зорях, у тому нетлінному і вічному, що дійшло до нас крізь віки. Україна не сама, вона в мирі й злагоді живе із братніми народами. І треба уважно прислухатися до слів: “не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну”.
“Всім серцем любіть Україну свою, –
І вічні ми будемо з нею”.
Як добре, що не треба більше ховатися і можна відкрито висловлювати свої почуття до рідної країни, як добре, що можна поважати свій народ і відкрито прагнути до кращого життя, будуючи вільну та незалежну державу, жити, виховуючи в собі нові погляди на відношення до свого народу, на ставлення до інших народів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)