Кажуть, що у справді талановитому творі не буває нічого випадкового. І це підтверджує й один із кращих творів світової літератури “Гранатовий браслет” О. Купріна. Багатство пейзажу, тон оповідання, реалістична точність деталей вражає. Але не менш цікавим є значення художньої деталі, її прихований смисл. Так, наприклад, Купрін поступово подає опис подарунків, які отримала Віра Шеїна на іменини. Спочатку вона побачила на нічному столику футляр “із прекрасними сережками з грушоподібних перлин, і цей подарунок ще дужче тішив її”. Подарунок
люблячого чоловіка без коментарів, ще й залишений на столику, бо на Шеїна чекали термінові справи. Він розраховує, що Віра поставиться до цього з розумінням. Подарунок сестри Анни інший. Вона відшукала його в антикварній крамниці й замовила переробити ювелірові. Спочатку Віра милується дорогою річчю, міркуючи про її давнину, але потім зауважує: “Але, знаєш, Анно, це тільки тобі могло спасти на думку таке – переробити молитовник у дамський carnet (записничку)”. Але зовсім іншим був подарунок Желткова. Браслет зі старовинними фанатами, які носили його предки, був дорогоцінністю для нього як сімейна
реліквія. Але він, оправивши їх у золото, дарує коханій зі словами любові і вдячності. Він щиро бажає Вірі добра і щастя: “Це дуже рідкісний сорт гранату – зелений гранат. За стародавнім переказом…, він має властивість дарувати талант передбачення тим жінкам, які його носять…” Коли Віра випадково повернула браслет, всі інші камені засяяли червоним, мов кров, світлом. Це був подарунок від душі. Але Віра спочатку цього не зрозуміла. За цим подарунком стояв значно більший – велике благоговійне почуття Желткова й саме його життя, яке він подарував коханій. Та музика, про яку він згадував, лише надала особливої гостроти почуттям, що хвилювали чоловіка.
Отож значення цієї деталі – подарунку – неможливо перебільшити. Вона має яскраво виражений символічний смисл. І справді, в талановитому творі не буває нічого випадкового.