Назвіть і прокоментуйте афоризми Григорія Сковороди (на прикладі вивчених творів)
У Творчості Г. Сковороди можна знайти чимало стислих влучних висловів, що виражають глибоку узагальнену думку – афоризмів.
У перекладі з грецької мови слово афоризм означає “лаконічний вислів”. Уміння висловлюватись лаконічно й водночас глибоко давньогрецькі філософи тлумачили як ознаку мудрості. Вражаючи неординарністю суджень, афоризми впливають на свідомість людей. Видатний античний мудрець Аристотель вважав, що афоризми слід вживати тоді, коли недостатньо знати щось самому, а треба переконати в цьому інших. Деякі афоризми
Афористичність є важливою рисою індивідуального стилю Г. Сковороди. Він добре знав давньогрецькі й латинські афоризми, творчо переосмислював і перетлумачував їх. Приміром, у байці “Бджола та Шершень” письменник процитував давньогрецького мудреця Епікура: “Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила
Обстоюючи ідею спорідненої праці, Г. Сковорода вважав, що, тільки усвідомивши своє покликання й живучи за ним, можна почуватися щасливим. Будь-яка інша, не властива внутрішнім схильностям праця буде сприйматися як обтяжлива ноша, непосильний обов’язок. Так розшифровується афоризм, згідно з яким потрібне є легким, а непотрібне важким. До чого маєш спорідненість – те просуватиметься легко, а невластиве тобі діло даватиметься важко, із нехіттю та внутрішнім спротивом. Відповідно до цього у байці “Бджола та Шершень” знаходимо такі афористичні вислови українського мудреця: “Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла”, “Немає більшої радості, аніж жити за покликанням”.
У байці “Собака і Вовк” письменник звернувся до з’ясування тих чинників, які сприяють утвердженню душевної спорідненості та дружніх стосунків між людьми. Твір має вигляд розмови між різними персонажами, у якій з’ясовується, що взаємна симпатія встановлюється не за схожістю зовнішніх ознак, аза внутрішньою, духовною близькістю. Використавши алегоричні образи Собак і Вовка, автор показав, що, попри зовнішню подібність, ці персонажі мають абсолютно різні натури. Головну ж думку Г. Сковорода висловив в афористичній формі: “І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні принади, й науки не спроможні утвердити дружбу. Лише серця, думками єдині, й однакова чесність людяних душ, що у двох чи трьох тілах живуть, – ось де справжня любов і єдність…”.
Чимало окремих рядків із поетичних творів Г. Сковороди сприймаються сьогодні як афоризми. Скажімо, перший рядок відомої пісні “Всякому місту-звичай і права…” український читач розглядає як узагальнений вислів. У цьому ж творі набули афористичності й такі рядки: “В мене ж турботи тільки одні: / Як з ясним розумом вмерти мені”, “Знаю, що смерть – як коса замашна, / Навіть царя не обійде вона!”. У вірші “Про свободу” (так перекладається з латинської мови його назва), ставиться важлива проблема: у чому полягає ціна важливих для людини нематеріальних речей і чи можливо виміряти духовну цінність свободи мірою матеріального світу? Відповідаючи на поставлене запитання, автор наближається до афористичності вислову, стверджуючи, що навіть усі матеріальні скарби не здатні дорівнятися за своєю вартістю до людської свободи: “…зрівнявши все злото, / Проти свободи воно лиш болото”.
Висновок. Видатний український письменник і філософ Г. Сковорода виробив власний індивідуальний стиль, важливою рисою якого є афористичність. Він нерідко переосмислював погляди античних мудреців, використовував надбання народної мудрості. Відповідно до своїх уявлень про щастя людини та природжену працю письменник із метою найбільш ефективного впливу на читача прагнув афористично висловлювати важливі для нього думки.
Опорні слова й поняття: афоризм, афористичність мови, власний стиль, байка, ідея спорідненої праці, алегоричні образи, переосмислення.
План відповіді
1. Збірка ліричних поезій “Сад божественних пісень”.
2. Характеристика ліричного героя збірки.
3. Повчальний і філософський зміст віршів збірки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)