У романі-епопеї Л. М. Толстого “Війна і мир” ми зустрілися із багатьма персонажами, як головними, так і епізодичними, які, безумовно, несуть своє ідейне навантаження, відіграють важливу роль у сюжеті твору. Автор по-різному ставиться до своїх героїв: одними з них він пишається, любить їх, інших – зневажає. Але однією з найбільш яскравих, цікавих і, безумовно, улюблених автором героїнь є Наташа Ростова, образ якої і на сьогодні є зразком жіночості, чистоти, щирості. Хто ж така Наташа Ростова? Чим особлива ця звичайна на перший погляд, провінційна
графинечка? Чому на інших героїв твору – Андрія Волконського, П’єра Безухова – людей глибоко порядних, високоінтелектуальних, вона має великий вплив? Чому спілкування з нею робить людей добрішими, чистішими, кращими? У чому магія цієї “чарівниці”? Скільки б ми не розмірковували над цим питанням, однозначної відповіді нам навряд чи вдасться знайти. Як не можуть однозначно відповісти на нього і герої твору. Наприклад, П’єр Безухов. Коли княжна Мар’я Волконська попросила П’єра розповісти про Наташу, він відповів: “Я не знаю, як відповісти на ваше питання, – каже П’єр. – Я справді
не знаю, що це за дівчина; я ніяк не можу аналізувати її. Вона пречудова. А чому, я не знаю: ось і все, що можна про неї сказати”. А втім, вона й не потребує ніякого аналізу. Вся її краса, безпосередність, щирість, вся привабливість – саме в її простоті. Вона більше, ніж будь-хто з людей дворянського кола, безпосередня. Вона відчуває живе життя по-своєму, не аналізуючи його. Пізнає світ, минаючи раціональний, логічний шлях. Саме в ній, як ні в якій іншій толстовській героїні, втілені кращі якості жіночого єства: гармонія душі й тіла, морального, природного й людського. Вона наділена найвищим даром жіночої інтуїції – прямим, непідвладним розуму сприйняттям правди. У Наташі немає зовнішньої чарівної вроди. її не можна порівняти з “блискучою” світською красунею Елен. Але виключно всім героям твору, які її оточують, Наташа подобається, всі її люблять, бо красива вона тією внутрішньою красою, яка гріє і оновлює всіх людей, які з нею спілкуються. Вона живе вільно, розковано, однак усі її вчинки зігріті теплотою того морального почуття, яке вона з народження всотала із російської атмосфери ростовського дома. Тісний зв’язок її з народом, з Росією, істинний патріотизм Наташі відчувається у танку, що його танцює Наташа в маєтку свого дядька, у її чарівному співі, у щирій допомозі російським солдатам, яким вона віддає свої підводи для перевезення поранених. Наташа – справді “чарівниця”. Хоч вона не просто приємна, радує чи, може бути, освіжає, – вона оновлює, звільнює, й людина сама не може пояснити такого ефекту від спілкування з “переповненою життям дівчинкою”. Враженням, яке вона справила на інших, Наташа, навіть не підозрюючи про те, визначає їх поведінку. Саме така її роль у житті князя Андрія і П’єра. Вона самим враженням примушує їх по-новому бачити речі, сприяє їх духовному оновленню. Князь Андрій поруч із Наташею починає відчувати себе наче молодшим, повним сил і снаги. “Князь Андрій полюбляв зустрічати у світі те, що не несло у собі загального світського відбитку”. Саме такою була Наташа. Кохання до Наташі духовно оновлює князя Андрія, але воно не принесло йому сподіваного щастя, так само як і Наташі. І не тільки смерть князя Андрія була тому причиною: надто вже різними вони були за складом характеру, життєвим сприйняттям. Справжнє, велике всеперемагаюче кохання прийде до Наташі пізніше, хоч їй теж доведеться пройти крізь душевні муки, пізнати і любов, і ненависть, але душевний спокій вона знайде, створивши з П’єром чудову сім’ю, якій віддавала всі сили, енергію. Чоловік, діти для неї стали найважливішим у житті. Вона знайшла своє призначення у житті, ставши дружиною, матір’ю. А для свого чоловіка П’єра Наташа стала не лише дружиною, а й другом, що поділяє його переконання, допомагає у його суспільній діяльності. Минуло вже багато часу від створення роману “Війна і мир”. Змінився світ. Ми живемо зараз в інших умовах, в іншому столітті, змінився і наш спосіб життя. Але вічні людські цінності – духовна краса і велич, щирість і простота, самовідданість і доброта, людяність, скромність, якими була так щедро наділена героїня роману Наташа Ростова, будуть жити вічно. І не красуня Елен, а Наташа, що є носієм справжніх духовних цінностей, хвилювала, хвилює і буде хвилювати й захоплювати ще не одне покоління читачів, бо ці ідеали вічні.
