Народний одяг
І сучасний одяг може багато що сказати про свого власника – про його виховання та прибутки, професію та почуття смаку.. Але ще тисячу років тому одяг був набагато красномовніший. І помиляються автори старих історичних романів, коли вважають наших предків дикунами, що не ладні були виготовити гарних зручних речей. Сучасні дослідники стверджують: ті “грубо зшиті сорочки” на давніх слов’янах сиділи не гірше, ніж їхня власна шкіра. Усе вбрання було ідеально припасоване до фігури, і – незважаючи на те, святкове воно було чи повсякденне
А у ті давні часи жодна сережка чи намисто не були “аби-які”. Вони були знаками, символами богів-покровителів чи духів предків і несли в собі примітивну, але могутню, з точки зору давніх слов’ян, магію. Якийсь атрибут божества чи предка-покровителя забезпечував їхню присутність і – в разі потреби – допомогу. Оберегами були не лише ювелірні прикраси – гривні, намиста, персні, а й вишиванки. Жодного зайвого стібка не робили давні майстрині, але вони прикрашали усі деталі одягу та взуття. А оскільки у кожному селі були свої хранителі-предки,
Після прийняття християнства люди поволі забули зміст вишиванок, хоча й продовжували за звичкою прикрашати сорочки різноколірними вишиванками. Одяг лишився функціональним – у ньому так само зручно працювати чи витанцьовувати бойовий гопак – і гарним. Але на вишиванках кольори та фігури перемішались між собою. І лише ентузіасти-дослідники можуть сказати, хто й навіщо носив деякі з них, від якого зла хотів себе захистити. Тепер це – наче слова забутої мови або ноти мелодії, якої ніколи піхто не заграє. Ми, звісно, знаємо, що та мова була дуже складна й мала безліч відтінків, що та музика була довершена в своїй простоті й глибині. Але вони належали до зовсім іншого світу, де демократію не відстоювали, а використовували; де слова “ближче до Заходу” писали лише на географічних картах.