“Належить вічності”(По романі М. А. Булгакова “Майстер і Маргарита”)
1. “Майстер і Маргарита” – “західний роман” Булгакова. 2. Унікальність жанру й композиції “Майстра й Маргарити”. 3. Сюжетні лінії роману 4. “Вічні” питання в романі “Майстер і Маргарита” і їхнє рішення. 5. Осмислення автором катастрофічності двох епох.
6. Значення роману. Творчість М. А. Булгакова – та художня величина, що ми, його співвітчизники, вправі пишатися. Булгаков увійшов до числа письменників, що визначили своєю творчістю характерні риси літератури XX століття після опублікування “західного роману”
М. Симонова. Саме із цього моменту почалося тріумфальне визнання роману. Перше повне видання добутку в Росії з’явилося в 1973 році, а в середині 1980-х років – за рубежем, де його випустило американське видавництво “Ардис”. Із приводу роману “Майстер і Маргарита” літературознавці сперечаються дотепер, при цьому різні думки критиків чутні вже тоді, коли встає питання про визначення жанру роману.
Добуток визначають
Куртис, говорячи про це, зауважував, що форма й зміст роману роблять його унікальним шедевром, паралелі з яким “важко знайти як у росіянці, так і в західноєвропейській літературній традиції”. Неповторна й композиція “Майстра й Маргарити” – роман у романі або подвійний роман, роман про долі двох героїв – Майстра й Понтія Пілата. Одночасно можна сказати, що ці два романи протипоставлені один одному й утворять певне органічну неподільність. У сюжеті роману об’єднані дві епохи: I століття нашої ери 30-е роки XX століття, тобто біблійна й сучасна Булгакову. Цікаві паралелі між часами: деякі події, що відбувалися в Ершалаиме, повторюються через 1900 років у Москві, але вже носять пародійний характер Крім того, роман цікавий тим, що в ньому присутні три сюжетних напрямки: філософське – Иешуа й Понтій Пілат, любовне – Майстер і Маргарита, містичне й сатиричне – Воланд, його звита й жителі Москви.
Оповідання кожної із сюжетних ліній протікає у вільній і барвистій формі, і всі вони зв’язані між собою образом Воланда. Критик е. Безносов пише про це: “Введення в оповідальну тканину фантастичних, сверхреальних образів не було в Булгакова простим і звичним літературним прийомом, а ставало наочною демонстрацією як би різних станів однієї реальності, що можуть існувати паралельно, але й здатних сполучатися, причому ініціатива в цьому сполученні завжди належить сверхреальному миру”. Оповідання роману відкривається сценою на Патріарших ставках, де Михайло Олександрович Берліоз і Іван Бездомний гаряче сперечаються з незвичайним незнайомцем про існування Бога. На питання Воланда про те, хто керує людським життям і “всім взагалі розпорядком на землі”, якщо Бога не існує, переконаний атеїст Іван Бездомний відповідає, що керує людина.
Однак подальший розвиток сюжету спростовує етоутверждение. Автор доводить відносність людського знання й зумовленість життєвого шляху людини, але в теж час переконує читача в тім, що кожна людина відповідальна за свою долю. Ідейним центром роману стають вічні питання, поставлені автором ершалаимских главах: Що є істина в цьому непередбаченому світі?
ЧиІснують незмінні, вічні моральні цінності? Дивним образом оповідання про життя Москви 1930-х років сплітається в єдине ціле з оповіданням Майстра про Понтія Пілаті. Він, Майстер, не зрозумілий і приречений на борошна в сучасному йому часу, нарешті-тр знаходить спокій у Вічності. У Вічності й відбувається сполученні двох сюжетних ліній роману.
У Вічності й Майстер і його герой Понтій Пілат зустрічаються й знаходять “прощення й вічний притулок”. Роман цікавий у тому числі й тим, що його автор осмислює дві епохи як катастрофічна, несуча загибель двом культурам. М. Петровский писала: “Катастрофа, пережита Булгаковим у Києві в роки революції й громадянської війни, очевидно, була самою серйозною подією його життя. З дитинства звичний, сприйнятий як норма уклад, що встоялися “вічні” культурні цінності й саму цивілізацію, здавалося, підійшли до кінця й під громиханье копит апокаліпсичного коня котилися в тартарари. Життя людська – цінність найбільша, основна – перестала що-небудь коштувати, що-небудь значити.
З погляду миру, що руйнується, у його поняттях – це був кінець світу. Загибель Міста й загибель миру злилися в одне”. Але Булгаков не проводить примітивної аналогії між Римською імперією й імперією часів И. В. Сталіна. Він говорить про історичні повторення одного часу в іншому, і цей час належить Вічності Катастрофічність подій, загибель миру автор передає за допомогою опису стихійних явищ природи, як в “московських” главах, так і в “ершалаимских”: “Тьма, що прийшла із Середземного моря, накрила ненавидимий прокуратором місто.
Зникли висячі мости, що з’єднують храм зі страшної антониевой вежею, опустилася з неба безодня й залила крилатих богів над гипподромом, хасмонейский палац із бійницями, базари, караван-сараї, провулки, ставки… Пропав Ершалаим – велике місто, начебто не існував на світі… “. А от один із прикладів буйства стихії в Москві: “Гроза, про яку говорив Воланд, уже збирала на обрії.
Чорна хмара піднялася на заході й до половини відрізала сонце. Потім вона накрила його цілком. На терасі посвіжіло Ще через якийсь час стало темно. Ця тьма, що прийшла із заходу, накрила величезне місто. Зникли мости, палаци.
Усе пропало, начебто цього ніколи не було на світі. Через все небо пробігла одна вогненна нитка. Потім місто потрясло удар Він повторився, і почалася гроза”. Зрозуміло, що ці описи стихійних природних явищ автор використовує для того, щоб підкреслити єдність двох епох, що гинуть у Вічності.
Значення роману для кожного покоління читачів завжди буде велике – у ньому вирішуються питання “вічні”. В. Я. Лакшин писав про роман Булкакова: “Не менш доріг, втім, і інший підсумок: доля роману, передвіщена в книзі. “…Ваш роман вам принесе ще сюрпризи”, – обіцяє Воланд майстрові… Ми читаємо ці слова так, начебто вони звернені до роману “Майстер і Маргарита”. Поетичну силу впливу книги Булгакова на нинішнього її читача ще підсилює справджене через чверть століття через пророцтво: життя дописало цей роман у романі, вона подарувала нову долю книзі й тим зробила ще неотразимее у своєму торжестві ідею справедливості, у яку так вірив і якої так дорожив автор “Майстра й Маргарити””.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)