Найвеличніше свято року – Великдень
Великдень – найбільш шановане християнське свято. До недавнього часу його не відзначали привселюдно. Це робили тільки глибоко віруючі люди, переважно старшого віку. Але ніякі режими не могли заборонити й викорінити давню українську традицію – пекти паски, робити крашанки та писанки й шанувати віру, звертатися з надіями та сподіваннями до Бога. Зараз ті часи минули. Великдень святкують на державному рівні. Щоправда, шанують більше зовнішній бік цієї дати – неробочий день, можливість поласувати печеним та смаженим, поїсти паски, подивитися
Не співають уже дівчата своїх пісень на луках і не водять хороводи, не граються діти крашанками, але пошана до Великодня зростає з кожним роком, і є надія, що відродяться не лише традиції та обряди, а й давня віра та духовність.
Великдень – одне з найбільших християнських свят, до якого готували обрядову їжу: паски та крашанки.
Довгий час традиції відзначати Масницю, готуватися до Великого посту були у забутті. Дотримувалися їх лише віруючі люди, здебільшого похилого віку. Зараз ці звичаї потроху відроджуються. Люди зрозуміли: не можна нехтувати звичаями предків, тим більше, що містять вони в собі віковічний досвід і глибокий зміст, спрямований на виховання кращих людських якостей.
Взяти хоча б вечорниці. Дівчата намагалися працювати добре, адже соромно бути невмілою, невправною перед іншими, особливо перед хлопцями. Молодь вчилася спілкуватися, знайомилася ближче між собою, але до пустощів, дурниць чи легковажної поведінки ніколи не доходило, бо існували суворі закони народної моралі. Коли хтось із хлопців чи дівчат допускав вільність у поведінці, його суворо засуджували, не приймали до гурту. Таким чином, українські вечорниці були не тільки формою розваги молоді, а й школою виховання, засвоєння правил спілкування та поведінки. Там же часто обиралося майбутнє подружжя. Зараз, на жаль, вечорниць уже не влаштовують. І стосунки між хлопцями та дівчатами вже так суворо не регламентуються. Навіть негідна поведінка не завжди засуджується. Це чомусь вважається особистою справою кожного, хоч, напевне, хтось від цього страждає. Думаю, що кращі традиції нашого народу треба пропагувати й відроджувати, щоб підняти рівень духовності нашого суспільства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)