Найбільше свято року – Великдень

Великдень – найбільш шановане християнське свято. Донедавна його не відзначали привселюдно. Це робили тільки глибоко віруючі люди, переважно старшого віку. Але ніякі режими не могли заборонити й викорінити давню українську традицію – пекти паски, робити крашанки й писанки й поважати віру, звертатися з надіями й проханнями до Бога. Зараз ті часи пройшли. Паску святкують на державному рівні. Правда, поважають більше зовнішню сторону цієї дати – неробочий день, можливість поласувати печен і смаженим, поїсти паски, подивитися гарні й величні

церковні обряди. Про духовний пам’ятається якось менше. Це ж, насамперед, свято очищення, примирення, свято виконання Божих заповідей, які не втратили своєї актуальності й через дві тисячі років навіть у сучасному цивілізованому, комп’ютеризованому світі

Не співають уже дівчини своїх пісень на лугах і не водять хороводи, не граються діти крашанками, але пошана до Великодня зростає з кожним роком, і є надія, що відродяться не тільки традиції й обряди, але й давня віра й духовність

Великдень – одне з найбільших християнських свят, до якого готовили обрядову їжу: паски й крашанки. Існує Легенда

про походження цього звичаю. Жили колись в Україні три мудреці, і вирішили приготувати якась святкова страва, щоб перед святою Паскою обдарити ним людей. Перший мудрець опустив курячі яйця в глечик із червоною фарбою й радується: будуть крашанки червоні, як сонечко. Другий мудрець теж взяв яйця й розвів фарби. Але перш, ніж опустити яйця в посудину, вона, нагрев бджолиний віск, наставив на всій шкарлупі точечками різні візерунки: сонечко, зірочки, квіти. Третій мудрець намалював воском на яйці храм Божий, небо й зірки, на іншому – дерево життя й напис “Христос Воскрес!” Коли все було готове, зійшлися мудреці разом, щоб показати один одному свої добутки. І око не могли відвести – такі гарні вдалися їхні дарунки. Відтоді й з’явилися у світі крашанки, цяточки й писанки. Наші предки вважали писанку особливою святістю, що приносить добро, щастя, добробут, захищає від усього злого

Тривалий час традиції відзначати Масницю, готуватися до Великого поста були в забутті. Дотримувалися їх лише віруючі люди, здебільшого похилого віку. Зараз ці звичаї потроху відроджуються. Люди зрозуміли: не можна зневажати звичаями предків, тим більше, що містять вони в собі віковічний досвід і глибокий зміст, спрямований на виховання кращих людських якостей

Взяти хоча б вечірниця. Дівчини намагалися працювати добре, адже соромно бути недотепної, неспритної перед іншими, особливо перед хлопцями. Молодь училася спілкуватися, знайомити ближче між собою, але до витівок, дурниці або легковажному поводженню ніколи не доходило, тому що існували суворі закони народної моралі. Коли хтось із хлопців або дівчин допускав вільність у поводженні, його суворо засуджували, не приймали в компанію. Таким чином, українська вечірниця були не тільки формою розваги молоді, а й школою виховання, засвоєння правил спілкування й поводження. Там же часто обирався майбутній шлюб. Зараз, на жаль, вечірниці вже не влаштовують. І відносини між хлопцями й дівчинами вже так суворо не регламентуються. Навіть негідне поводження не завжди засуджується. Це чомусь уважається особистою справою кожного, хоча, напевно, хтось від цього страждає

Думаю, що кращі традиції нашого народу треба пропагувати й відроджувати, щоб підняти рівень духовності нашого суспільства


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Найбільше свято року – Великдень