“Національні проблеми у творчості Т. Шевченка “періоду трьох років”
У творчості видатного українського поета Т. Г. Шевченка кожне покоління відкриває для себе новий геній великого Кобзаря. Від сприйняття цього талановитого митця тільки як співця знедолених людей, від розгляду творчої спадщини поета тільки під художнім кутом зору, сьогодні ми приходимо до усвідомлення крайньої необхідності нового прочитання поетичних творів Кобзаря і відкриття “справжнього” Т. Шевченка. Т. Шевченка, не вилитого у бронзі, не далекого у своїй реальності, а сучасного, людини-співрозмовника і людини-порадника у пошуках
Творчість великого Кобзаря українського народу, зокрема творчість періоду 1843-1845 років, так звана “творчість періоду трьох років”, завжди цікавила літературознавців, письменників та поетів різних епох. Твори Кобзаря цього періоду досліджували І. Франко, М. Рильський, В. Смілянська та багато інших.
Слід сказати, що сутність поглядів на творчість Т. Шевченка періоду “трьох років” можна позначити, як звернення поета до сучасників, яке сформувалося під впливом подорожі Кобзаря у 1843 році на Україну, де поет побачив реальний стан справ у тогочасній
Після цієї подорожі Т. Шевченко розчарувався і у власних читачах “першого покоління” з числа українських дворян і інтелігенції. Свої погляди і відношення до них поет виразив у своєму вірші під назвою “Три літа”. Можна сказати, що основним художнім засобом зображення дійсності українського життя у творчий період “трьох років” для Т. Шевченка стала сатира, яку поет поєднував з гротеском і сарказмом.
Наш час вніс багато коректив у прочитання більшості творів Т. Шевченка взагалі і творів періоду 1843-1845 років зокрема. Сучасне розуміння творчості великого Кобзаря періоду “трьох років” можна висловити у декількох коротких тезах. Це баланс у творчості цього періоду загальнолюдського, соціального і національного; глибоке занурення в народний світогляд та культуру, що дуже відрізняє поета не тільки від його попередників, а й від багатьох його послідовників; філософський і в той же час історичний характер більшості творів; присутність не лише сатири, а й художнього і філософського осмислення світової та української історії; міфологічність, тобто особливе сприйняття світобудови разом зі спробою пояснити минуле і сучасне для автора, а також спроба передбачити майбутнє. Все це дуже важливе для кожного з нас і не менш важливе для майбутніх поколінь українців.