Національна проблематика у творчості Т. Шевченка

2. Доведи або спростуй думку
– Висловлюючи своє захоплення романтикою козаччини, республіканським ладом Гетьманщини у творі “До Основ’яненка”, Т. Шевченко вболіває над недолею сучасної йому України, поневоленої царатом, нещадно визискуваної кріпосниками.
– “Гайдамаки” – переважно романтичний, ліроепічний твір.
– Шевченків “Кобзар” вийшов окремою книжкою 1840 року. Він засвідчив: а) початок активного книгодрукування українською мовою: б) появу великого поета в Україні.
ііі. Оголошення теми, мети уроку. мотивація навчальної діяльності
іV. Основний зміст уроку
“Кавказ” – найкраще свідоцтво могутнього, всеобіймаючого, щиролюдського почуття нашого поета.
І. Франко
У “Кавказі” поет викриває самодержавство,
царизм як гнобителя народів.
В. Сухомлинський
1. Вступне слово вчителя про творчість

Т. Шевченка періоду “Трьох літ”
У 1843 р. Шевченко поїхав на Україну, де не був 14 років. Відвідав він рідну Кирилівку, був і в інших місцях на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині.
Поета глибоко вразило тяжке становище закріпаченого селянства. Шевченко глянув тепер на життя народу не очима підлітка-кріпака, а очима дорослої освіченої людини з передовим політичним світоглядом. Митець побачив і відчув, що в народних масах росте сила гніву проти гнобителів.
Ці умови (зростання народного руху і піднесення визвольних прагнень передової інтелігенції) мали вирішальний вплив на політичний розвиток Шевченка. Від оспівування героїчного минулого й подвигів славних предків поет переходить до сатири, спрямованої проти царизму та поміщиків. Визріває критичний реалізм Т. Шевченка.
З-під пера поета виходять сатири, сповнені великого революційного гніву: “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”. Мотиви революційної боротьби посіли значне місце в ліриці цих років (“Три літа”, “Заповіт”, “Холодний Яр”).
Зміни, що сталися в настроях і думках поета, яскраво передає він сам у вірші “Три літа”, який має певне програмове значення. (Назву цього вірша поет узяв для рукописної збірки поезій.)

З одним із творів періоду “Трьох літ” ми ознайомимося сьогодні – це поема “Кавказ”.
2. Робота над твором Т. Шевченка “Кавказ”

2.1. Історична епоха, відтворена у “Кавказі” (матеріал для вчи
теля й учнів).
Російський царат здавна зазіхав на цей “прекрасний, але дикий край”. Уже Петро І розумів, яке значення мало б завоювання Каспійського моря і прилеглих до нього земель для воєнної та економічної могутності Росії. Активні воєнні дії за підкорення всього Кавказу ненаситній Росії розпочалися 1817 р. й тривали майже півстоліття (до 1864).
Російська армія була неоднорідною: крім строкових солдатів у неї влилося багато кримінальних злочинців, усіляких авантюристів, хижих шукачів легкої наживи. Убивати, грабувати, руйнувати, нищити – стало їхньою професією, органічною потребою, засобом наживи. Для офіцерства різних рангів ця війна була доброю нагодою одержувати чини, ордени, монарші милості, багатства.
Кавказька війна була дуже жорстокою. За наказом командування, озвірілі солдати руйнували аули, грабували майно тубільців, випалювали ліси, витоптували ниви й городи, вирубали сади й виноградники. Особливо жорстоко розправлялися з “непокірним” місцевим населенням. Чоловіків, старих людей убивали, а жінок, дітей, юнаків і дівчат продавали в рабство. Наприклад, тільки генерал Вельямінов за один лише 1823 рік продав у рабство ногайцям близько двох тисяч полонених кавказців по 150-250 карбованців за кожного. Він же утвердив звичай відрубувати голови горцям, за що платив солдатам по десять карбованців за одну, а черепи відправляли до Петербурга в Академію наук.
Довгі десятиліття горці відчайдушно захищали свій край, але встояти перед численним і добре озброєним ворогом не мали змоги. Нечисленні поселення, які не чинили опору завойовникам (так звані мирні), були пограбовані також, а їхні мешканці перетворені в напіврабів, проте й серед них убито чимало.
На “звільнених” землях царі селили “надійних людей”: росіян, козаків, “героїв” та інвалідів цієї війни, усіляких злочинців і приблуд. Найплодючіші землі дарувалися російським дворянам.

2.2. Джерела для написання твору.
– Приводом для написання поеми була смерть близького знайомого Т. Шевченка, офіцера Якова де Бальмена, який загинув у 1845 р. в одному з походів царського війська на Кавказ.

– Боротьба між царським урядом і Шамілем, який очолював націоналістичний реакційний рух на Кавказі, відома в історії під назвою мюридизм.
– Матеріал про життя й побут кавказьких народів, який поет отримав від фольклориста О. Афанасьєва-Чужбинського. Отже, написаний твір у 1845 р. в Переяславі.
2.3. Кому присвятив свою поему письменник? Хто він, Яків де
Бальмен, смерть якого так вразила Т. Шевченка?
Присвячена ця поема другу-художнику Т. Шевченка, який загинув на війні проти кавказьких народів.
Рід де Бальменів походив із Шотландії. Складними шляхами один із представників цього роду потрапив до Росії, де довгий час служив у гвардійському полку. Вислужився до високого чину. Дістав маєтки. Один із його нащадків – Петро де Бальмен – поселився в Україні в с. Липовці на Полтавщині, де і народився Яків.
Майбутній товариш Шевченка блискуче закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, яка справедливо вважалася одним із найкращих тогочасних навчальних закладів.
Молодий випускник Ніжинської гімназії вищих наук став офіцером. Щоправда, військова служба не особливо вабила юнака, головними пристрастями якого була література та малювання. В обох галузях мистецької діяльності він виявив неабияку обдарованість.
Незважаючи на іноземне походження свого роду і на свій графський титул, Яків де Бальмен не тільки перейнявся повагою до України та її простого люду, а й став патріотом нашої землі.
Уперше він зустрівся з Шевченком наприкінці червня 1843 р. під час іменитого балу княгині Т. Волховської.
Яків де Бальмен змушений був відбувати військову службу на Кавказі. Його розум, освіченість, високий гуманізм, співчутливість до народів, що виборювали волю, робили його противником загарбницької політики імперської Росії. Про це свідчить малюнок митця, на якому в карикатурній формі зображено Миколу І. Відомо, що всіх, хто не влаштовував царя та його наближених, посилали, як тоді говорили, “під черкеські кулі”. Для охоронців самодержавства це був один зі способів позбавлятись інакомислячих.
У липні 1845 року Яків де Бальмен взяв участь у так званому Даргинському поході. Ті, хто там був і добре пам’ятав воєнну ситуацію, свідчили, що його послали на певну смерть. Так воно і сталось: 14 липня Шевченків товариш загинув.

2.4. Тема: викриття загарбницької політики російського само
державства, показ страждань поневолених народів Кавказу,
зображення реакційної ролі церкви і прогнилої дворянської
культури.
2.5. Ідея: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я – душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога – російського царизму.
2.6. Основна думка: “Борітеся – поборете!”.

2.7. Жанр:

– сатирична поема з елементами ліричного;